Багато хто на своєму шляху викладача англійської мови замислюється, а що дає, наприклад, CELTA, окрім сертифікату, що визнається по всьому світові: чи є у цього курсу сторони, які можна одразу не помітити? Що дала CELTA особисто мені:
- Навчився більше ходити в класі aka microteaching
Перед тим, як я пройшов цей курс, я не дуже ходив від студента до студента, поки вони виконували завдання. Насправді, я майже не відходив від стільця та дошки. Проте моніторинг просто відкрив мені очі. Під час виконання студентами завдання можна перевірити, а чи справді вони його виконують, чи потрібна комусь допомога (вказати на помилки чи на неправильне виконання завдання), «помайкротічити» (викласти тему чи її елементи ще раз, якщо є студент, котрий не засвоїв її з першого разу) та багато чого іншого. Словом, моніторинг – сильний та потрібний інструмент.
- Розуміння структури уроку
На перший погляд, це може здаватися дуже простим, типу бери підручник – і там є вся структура та що за чим. Проте не все так просто, як здається. Якщо викладати англійську за комунікативним підходом, необхідно дотримуватися (загалом, є винятки, але про це якось наступного разу) такої послідовності:
- активувати загальні знання студентів про тему (activate schemata);
- дати текст, читання чи аудіювання із завданнями (reading or listening for gist/specific information/detailed understanding);
- ввести граматику, використовуючи текст (guided discovery);
- дати вправу на перетворення або підстановку (controlled or semi-controlled practice);
- дати більш комунікативну вправу чи завдання (freer practice);
- дати фідбек (emergent language focus/delayed error correction).
Якщо все це дати у правильній послідовності та з правильними техніками, воно однозначно матимете результат. Однак необхідно не забувати про час.
- Тайм менеджмент
Розуміння структури та послідовність етапів – це лише початок. Час, витрачений на всі вищезазначені елементи, може бути вирішальним фактором в успішності викладання. До СЕЛТИ я часто витрачав забагато часу на початкові стадії уроку, і через це у студентів не було часу достатньо попрактикуватися у граматиці та з лексичним матеріалом. Зараз я маю набагато краще уявлення, що і коли треба робити, коли саме треба перейти до наступного етапу, чи, може, щось потрібно змінити під час самого заняття.
- Ми для студентів, а не студенти для нас
Доволі часто, ще в ті дні, коли я був студентом, доводилося стикатися з ситуацією, коли викладачі навчають декілька груп за одним і тим же планом уроку (інколи без змін роками!). Однозначно, це не підходить студентам. Кожна група має потреби, сильні та слабкі сторони. Тому, навіть якщо у вас ідеальний план зі стадіями та таймінгом, це ще не означає, що це ідеальний урок для окремо взятої групи чи індивідуального студента. І саме тому під час курсу, ба, навіть під час заняття, не треба боятися вносити зміни, щоб якомога краще допомагати нашим студентам. Більшість людей жертвують багатьма речами (сон, час з родиною та друзями тощо), щоб бути у цей момент у цьому класі, тому варто максимально використати цей час, підлаштовуючись під потреби учнів.
- Менше – означає більше
Максимально використовувати час не означає навантажувати студентів максимальною кількістю матеріалів, граматики, лексики і т. д. Правильна подача необхідного мінімуму з повторенням, використанням граматики чи лексики на додачу зі student autonomy (про це також якось пізніше), приправленою якісним фідбеком від викладача, і є тим рецептом, завдяки якому студенти будуть прогресувати.
Звісно, багато хто зі мною не погодиться, кожен має власну історію та досвід. Я розповів власну, а що ви думаєте про це?
Що ще почитати: як включити до роботи всю групу.