Як залучити до роботи всю групу

Щоразу, коли в мене намічується нова група високого рівня, я впадаю в певну ейфорію, уявляючи собі, які активні дискусії на цікаві теми ми вестимемо, як безстрашно й майже безпомилково студенти будуть висловлювати власні думки та ідеї… І ось я знайомлюся з групою, і, звісно ж, не всі володіють навичками розмови на одному рівні, дехто більш впевнений у собі, але менш компетентний, а дехто менш впевнений у собі, але з великими знаннями. І починається випробування, як же зробити так, щоби говорили та розвивалися всі.

Як правило, у кожній групі є відносний баланс між приблизно такими категоріями студентів (це не образа, класифікація особиста):

Вискочки. У них завжди напоготові відповідь ще до того, як вони почують питання, вони рвуться до бою й першими пропонують ідеї, ставлять питання викладачу до того, як він встиг дійти до тієї частини заняття, де все має стати зрозумілим. 

Сором’язливці. З них дуже складно витягти слово, ніколи не ставлять питань, навіть якщо щось не зрозуміло, вони, загалом, досить пасивні під час занять.

Самовпевнені ледацюги. Такі (особливо на цьому рівні) вважають, що вже вивчили все, що потрібно, усього досягли і прийшли просто потусити. Найчастіше вони докладають мінімум зусиль на заняттях, полюбляють поговорити хоч про що-небудь, аби не робити те, що попросив викладач, особливо писати.

Прискіпливі ботани. Хочуть знати все й одразу, ладні копати так глибоко та широко, як тільки можливо, навіть якщо це не стосується теми уроку. Можуть поставити десь посередині заняття питання щодо того матеріалу, що був на початку.

Адекватники. Ніяк не виділяються, іноді ставлять питання, виконують усі інструкції викладача й у роботі пристосовуються до будь-якого з перерахованих вище типів (майже милі ягнята).

Я вважаю, що в кожного в арсеналі знайдеться певне завданнячко, щоби приборкати норовливих та розворушити тишків. Просто ділюся тим, що я випробувала, і що спрацювало.

Отже, все по порядку. Зосередимся на найпроблемніших типах. Для вискочки важливо виділити яку-небудь важливу роль, наприклад, у книзі Speak Out є завдання на розв’язання проблем у місті знаходженням компромісу з представниками інших міст. Такого студента-вискочку може не задовольнити одна з запропонованих ролей. Тому можна зробити його головою засідання, дати завдання проводити збори, слідкувати за успішністю переговорів і прийняттям остаточного рішення.

На прикладі цього ж завдання сором’язливцям потрібно нагадати, що для них прописана певна позиція в рольовій картці, і що вони зобов’язані активно її обстоювати, можна допомогти в напрямі підготовки аргументів.

Самовпевнені ледацюги будуть ладні говорити й без рольової карти, тому їм ставимо завдання представляти компанію з розробки найновіших технологій, яка винайшла новий пристрій (придумати, який) і намагається впровадити його на ринку, переконуючи владу в його необхідності для рішення проблем міст.

Прискіпливим ботанам потрібно дати завдання, по-перше, самим використовувати як можна більше нової лексики, а по-друге, відслідковувати, наскільки інші її використовують.

Адекватники цілком спроможні впоратися з завданням згідно з інструкцією посібника. Найголовніше – у будь-якому типі завдання відштовхуватися від особливостей студента та адаптувати власне завдання для них. Сподіваюся, мій варіант надихне та направить вас.

Що ще почитати: Teaching one-to-one – traps and pitfalls