Досить часто в практиці викладання англійської мови можна почути від колег: «Знову на цьому курсі (у семестрі) мені дісталася mixed-ability group!» На краще чи на гірше нам дістається ситуація, у якій ми змушені працювати з групою студентів різного рівня підготовки?
Фокусом даної статті є adult learners, але запропоновані техніки можуть використовуватися і з іншими віковими групами.
Давайте спочатку визначимося з поняттям ‘mixed-ability group’.
Як правило, під час розподілу студентів за групами їм пропонується пройти тестування, яке визначає їхній поточний рівень володіння іноземною мовою. За результатами тестування вони приходять на своє перше заняття на початку семестру або курсу. Ось із цього моменту – увага! Щасливий той викладач, який протягом першого заняття (і навіть з перших же його хвилин) розуміє, що вся група більш-менш однаково: володіє певною лексикою, пам’ятає та використовує відповідні рівню граматичні конструкції, говорить, пише та читає з приблизно однаковою швидкістю. З такою групою працювати легко, спокійно й ефективно. Матеріал засвоюється швидко, і тести складаються, в основному, на грейди А та В.
А тепер уявімо дещо іншу ситуацію. За результатами тестування студенти групи, нібито, відповідають рівню Pre-Intermediate. Однак викладач бачить, що з десяти осіб лише п’ять справді готові проходити курс на цьому рівні. Враховується їхня попередня граматична база, словниковий запас, швидкість та грамотність письма (у тому числі spelling – правильне написання окремих англійських слів, що зазвичай стає досить серйозною проблемою на вищих рівнях, коли слухачі курсів готуються до міжнародних іспитів), швидкість читання й розуміння текстів, а також і правильність розмовної мови. З п’яти студентів, які залишилися: один дуже повільно засвоює інформацію, двоє погано пам’ятають граматичні структури попередніх рівнів, плутаються у формах дієслів і роблять багато помилок у розмовній мові, двоє демонструють дуже бідний словниковий запас, хоча добре орієнтуються в граматиці.
Що ж робити викладачеві? Щонайперше – не впадати у відчай. І дивитися на студентів саме як на людей із різним рівнем підготовки. Адже прогалини в мовних знаннях у них виникають через найрізноманітніші життєві причини: хтось провів певний час за кордоном, проживаючи у родичів, і тепер досить вільно та впевнено розмовляє, водночас використовуючи найпростішу лексику й роблячи багато помилок. Викладач це розуміє, але іншим студентам здається, що ця людина вища за рівнем, ніж уся група. Хтось має математичний склад розуму і добре розуміє мову як низку конструкцій, у які підставляються замінні елементи. Тому граматична складова для такої людини – не проблема, вона бачить логічні зв’язки та застосовує їх. У когось розвинуте швидке запам’ятовування слів, відповідно, така людина здатна як засвоювати, так і застосовувати більший запас нової лексики, аніж усі інші. Його попередній досвід вивчення мови переноситься до нової групи і тут же реалізується.
У будь-якому випадку, на наших заняттях усі ці студенти отримають нові знання, за якими вони прийшли. Тому звернути увагу слід, імовірніше, на форми роботи, які дозволяють усім десятьом учасникам групи винести дещо корисне з кожного заняття:
- Якщо робота індивідуальна, то «найповільніші» студенти мають виконувати завдання зі своєю, комфортною для них швидкістю. Підганяти їх не можна, інакше вони дуже швидко втратять мотивацію й інтерес. Щоби цього не сталося, можна просто скоротити їм об’єм: скажімо, не 10 речень у класі, а 6–7, інші вони зможуть закінчити вдома, а ви їх потім перевірите.
- Для парної роботи краще не пропонувати «швидкому» та «повільному» студенту працювати разом, оскільки «швидкий», як правило, домінує, і цим пригнічує «повільного». У результаті від даної роботи ніхто не виграє: «швидкому» не дуже цікаво, оскільки здається, що працює лише він один, а в «повільного» мало шансів попрактикувати мову у встановлений час. Краще, коли в парі спілкуються люди з більш-менш однаковим рівнем підготовки, тоді їм обом потрібно буде зробити свій внесок у обговорення, тим самим практикуючи цільову лексику, граматику або функціональну конструкцію.
- Що стосується групової або проектної роботи, важливо правильно розподілити ролі учасників. Сильніші студенти можуть генерурвати ідеї або робити фінальну презентацію, тоді як слабкіші – бути залученими у процес проміжної підготовки, оформлення та ін. Викладачу важливо контролювати процес і слідкувати за тим, щоб усі члени групи нарівні приймали участь у виконанні завдання.
- Матеріал для занять. Якщо в групі є 1–2 або більше осіб, які, як вам відомо, впораються із завданням швидше за інших і почнуть нудьгувати, очікуючи інших, важливо мати в запасі додаткові вправи, які можуть бути вище за рівнем складності, аніж ті, що в підручнику. Запропонуйте ці завдання вашим fast finishers, а інші спокійно закінчать у встановлений час. Також можна підійти та допомогти slow finishers, їм необхідно відчувати підтримку й увагу викладача.
І ще одна проста, але важлива порада: якщо ваша група – справді mixed ability class, і працювати з нею потрібно буде досить довго, поговоріть про це зі студентами. Обговоріть разом, як важливо бути терплячими й толерантними до того, що вони – різні люди, з різним минулим досвідом і цілями, для яких вони зараз вивчають англійську мову. Тепер, опинившись у одній групі, комфортніше й ефективніше для всіх буде не дратуватися від того, що хтось знає менше слів або засвоює матеріал повільніше, а підтримувати бажання навчатися новому й разом рухатися до успіху. У такий спосіб ви, як викладач, встановите здорові стосунки в групі від початку, і це набагато полегшить подальшу спільну роботу і вам, і вашим студентам.
Щасти вам!
Що ще почитати з цієї теми:
https://www.teachingenglish.org.uk/article/teaching-mixed-ability-classes-1
https://www.modernenglishteacher.com/media/2805/dudley.pdf
https://www.diva-portal.org/smash/get/diva2:4422/FULLTEXT01.pdf
Читайте також: Що дає CELTA
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)