Тренди у викладанні англійської мови: що насправді змінює ELT у 2026 році?
За даними LinkedIn Pulse, група методистів і викладачів провела розгорнуту дискусію про ключові тенденції у сфері викладання англійської як іноземної. ELT
Розмова вийшла за межі типового переліку модних онлайн-ресурсів і торкнулася глибших питань: як формуються тренди, як вони змінюються і чому деякі з них не зникають навіть попри переконливі докази їхньої хибності.
UDL: не новинка, а зрілий підхід
Універсальний дизайн для навчання Universal Design for Learning, UDL залишається однією з центральних тем у ELT-спільноті. Попри те, що його нерідко подають як сучасний тренд, принципи UDL відображають давню педагогічну проблему: як охопити кожного учня в класі, а не орієнтуватися на абстрактного «середнього студента».
UDL часто хибно трактують як метод, що передбачає однакове навчання для всіх.
Насправді він пропонує множинні шляхи залучення до матеріалу — через різні формати, способи демонстрації знань і взаємодії з навчальним середовищем.
Актуальність UDL у 2026 році пояснюється не новизною концепції, а її практичністю.
Він дає вчителям зрозумілу рамку для роботи зі змішаними рівнями, різноманітними потребами та темпами навчання.
Штучний інтелект: вже не тренд, а фон
Дискусія свідомо уникала питання «чи варто використовувати ШІ в освіті» — натомість зосередилася на тому, як робити це відповідально.
Учасники звернули увагу на тривожну закономірність, яку назвали «трикутником AI-домашнього завдання».
Вчитель генерує завдання за допомогою ШІ, учень виконує його за допомогою ШІ, вчитель перевіряє також за допомогою ШІ. Такий цикл дає ефективність, але майже не залишає місця для справжнього навчання.
Справжній виклик 2026 року — не технологічний, а педагогічний. ШІ перестав бути трендом і став тлом, на якому виникають нові тенденції.
Медіаграмотність: від бажаного до необхідного
Дедалі актуальнішою стає критична медіаграмотність — особливо в умовах, коли AI-контент розмиває межу між справжнім і сфабрикованим.
Учасники дискусії наголосили на тому, що учні споживають онлайн-інформацію, яка створена для швидкого поширення й емоційного впливу, а не для точності.
При цьому молодь може виявляти природній критичний інстинкт — проте його недостатньо.
Критична медіаграмотність дає структурований інструментарій для оцінки цифрового контенту, розпізнавання упередженості та маніпуляцій. У сучасному медіапросторі це вже не «бонус» до викладання мови, а базова навичка.
У 2026 році вчителі працюють у складному середовищі, де технології, соціальні зміни та педагогічні дослідження постійно перетинаються.
Завдання — не засвоювати кожну нову ідею, а зберігати критичне мислення, допитливість і готовність до підходів, що справді збагачують педагогічну практику.
