Global Teacher Prize — щорічна премія, якою нагороджується найкращий вчитель світу. Вона була заснована у 2014 році мільярдером Санні Варкі. В Україні премія зʼявилась у 2017 році завдяки ГС «Освіторія».
Премія — це спосіб відзначити неймовірні досягнення вчителів у сфері освіти, адже саме вони відіграють неабияку роль у формуванні кожного з нас.
Однак, чи усвідомлюємо ми, що вчителі — це особистості зі своїм баченням, прагненнями, здобутками та хобі?
Що кожному вчителю потрібен час на відпочинок та відновлення?
Що саме вчителі, як безпосередні учасники навчального процесу, якнайкраще бачать що варто змінити й де є проблеми?
Саме про це та багато інших речей ми поспілкувались з переможницею цьогорічної премії Global Teacher Prize Ukraine Лесею Павлюк. І тепер розповідаємо вам!
Чому вчителювання?
Леся Іванівна Павлюк — вчителька молодших класів, про яку сміливо можна сказати — «Це її покликання!». Леся ділиться, що прагнення допомогти іншим учням в неї зʼявилось ще у молодшій школі.
Я бачила перед собою чудовий приклад — свою першу вчительку, і наслідувала її поведінку. Тобто, коли хтось з учнів не розумів завдання — я не давала відповідь одразу, а намагалась підвести до неї, аби дитина сама зрозуміла суть.
Леся згадує про свято, яке вона організовувала разом з іншими однолітками в підлітковому віці. Всі організаційні процеси неабияк захоплювали майбутню вчительку.
В 12 років я вперше організувала свято разом з друзями. Я тоді проводила репетиції, записувала музику, роздавала репліки учасникам, турбувалась про декорації та побічні питання. До того ж у нас були справжні гості на святі — наші родичі — батьки, бабусі, дідусі.
Цікавим було те, що таке свято не тільки здружило нас, як дітей, а й наших батьків, які попри те, що жили в одному селі, не дуже близько спілкувались.
Захоплення вчителюванням однозначно затвердилось і вже у 9 класі, коли настав час обирати навчальний заклад — Леся вирішила, що вступатиме на педагогічну спеціальність. Батьки майбутньої вчительки підтримали її.
Тоді в Івано-Франківську не було педагогічного коледжу, проте був у Коломиї. Відтак, ми обрали саме його.
Вже під час навчання в Коломийському педагогічному фаховому коледжі Леся знала — піде працювати саме до школи.
Так і сталось, однак вже після завершення навчання у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Карʼєрний шлях викладачки
У 2012 році Леся Павлюк розпочала свою карʼєру в івано-франківському ліцеї, який на той момент був ЗШ №7. Того ж року вчителька почала роботу зі своїм першим класом в ролі класної керівниці.
Леся зізнається, що її очікування відповідали реальності, однак спершу вона сумувала, що роки навчання вже позаду.
Проте я швидко усвідомила, що навчання ще не раз зʼявиться у моєму житті. Річ у тім, що людина, яка працює в закладах освіти має постійно вдосконалюватись, не стояти на місці, адже весь час зʼявляється щось нове — програми, підходи, методи. Самі ж діти змінюються!
Отож, Леся твердо переконана — варто йти в ногу з часом.
Наразі за плечима у молодої вчительки 12 років стажу, безліч методичних публікацій, підвищень кваліфікацій та професійних нагород.
Поза тим, разом зі своїми подругами та колегами Леся заснувала навчальний центр для дітей «ЛІО».
Тепер вона опікується розробкою методичних матеріалів, організаційними та бізнес-питаннями, соціальними мережами центру, а також викладає дитячим групам в центрі. Все це вона поєднує разом зі шкільною роботою — зараз у Лесі свій перший клас.
Варто памʼятати, що вчительська робота — це не з 9 до 17, а набагато більше. Адже, у нас є багато обовʼязків поза уроками. Є документація, яку треба заповнити, робота з дітьми й батьками, перевірка зошитів...
В перші роки роботи вона поглинала весь мій час. Зараз, звісно, це також займає вагому частину життя, ба більше — додалися нові обов'язки, які вимагають ще більше зусиль та часу.
Леся запевняє, що успішно працювати в кількох напрямках їй допомагає грамотне розподілення часу, а ще — вміння приймати допомогу.
Власний освітній проєкт: настав час ділитись досвідом
«ЛІО» — це навчальний центр для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Леся з колегами Ольгою Луцик та Іванною Бабалою створили цей простір, щоб застосовувати свій вчительський досвід в інших, не шкільних умовах.
Відтак, Леся стверджує, що вони з колегами створюють рішення, які допомагають викорінити ту чи іншу проблему. Одним з таких рішень став курс вивчення літер української абетки «Буквик». Ось, що про цей продукт говорить вчителька:
Ми побачили коріння помилок під час написання диктантів та різного роду письмових робіт в молодшій школі. Багато з них повʼязані з тим, що діти неправильно вивчали букви й вчились читати. Тому ми розробили методику, яка допоможе методично правильно опановувати абетку.
Однак, не завжди виходить реалізувати це в школі, адже у нас є затверджена програма, підручники. А наша методика передбачає деколи іншу послідовність, деколи інше розділення часу, і найкраще це імплементувати в іншому, позашкільному середовищі.
Таким чином в навчальному центрі троє вчительок молодших класів не лише розробляють новітні методики та підходи, а й одразу використовують їх на заняттях з дітьми.
Трохи про відпочинок та хобі
Леся зізнається, що часу на хобі та відпочинок у неї небагато. Однак, вчителька завжди виділяє собі 1 повноцінний вихідний на тиждень. Цей час Леся витрачає і на домашні справи, і на звичайний пасивний відпочинок, адже без цього складно віднайти в собі сили продовжувати працювати.
Однак, брак часу не завадив Лесі спробувати нові для себе справи. Наразі вчителька розвиває навичку створення намист з натурального каміння, а також вирощує екзотичні плодові рослини — авокадо та мандаринове дерево.
Ці заняття допомагають Лесі відволіктися від повсякденного життя і робочих справ, а зосередитися тільки на самому процесі.
Global Teacher Prize Ukraine: досвід за лаштунками
Леся Павлюк стала переможницею премії у 2024 році, однак її історія почалась ще у 2019 році. Як це було?
Вчителька зізнається, що вперше її анонімно номінували ще 5 років тому. Леся досі не знає, хто тоді подав заявку.
Однак, того року вона проходила сертифікацію педагогічних працівників, мала багато освітніх проєктів і твердо вирішила, що продовжить участь вже наступного року.
Так і сталось. У 2020 Леся потрапила в 50 кращих вчителів України. Однак, зізнається вчителька, тоді ще не до кінця усвідомлювала цінність та важливість цієї премії.
Звісно, я знала, що є така премія, що там беруть участь талановиті педагоги, але я не бачила всього зсередини. І ось, у 2020 році, організатори вирішили зібрати 50 найкращих вчителів України за версією премії на зустріч. Там ми могли познайомитися, обмінятися досвідом, своїми ідеями. Ця подія дала неймовірну мотивацію!
Освітяни з усієї України створили таку теплу атмосферу і так щиро приймали одне одного, що мені захотілося пережити це знову!
Леся подалася на премію ще раз — 2021 року. Вчителька зізнається, що хотіла знову провести час натхненно в колі однодумців.
Того року я вболівала за своїх колег, мабуть, більше, ніж за себе! Все тому, що навколо панувала атмосфера підтримки, а не конкуренції.
Внаслідок повномасштабного вторгнення наступні 2 роки премія проводилась в іншому форматі. Global Teacher Prize Ukraine став майданчиком для розповіді героїчних історій вчителів, які адаптували освітній процес під воєнні умови.
Тож Леся мала паузу аж до 2024 року. Відтак, 5 жовтня під час церемонії нагородження вона, разом з іншими учасниками та гостями заходу, дізналась, що перемогла і стала найкращим вчителем України.
Ба більше, Леся стала рекордсменкою в національному опитуванні на платформі Дія.Освіта і перемогла також в номінації «Вибір українців».
За умовами премії Леся також отримала грант на освітній проєкт, проте вчителька зізнається — поки що зарано казати, що саме планує втілити в життя.
Любов до дітей та непохитні принципи у викладанні
Леся щиро любить свою справу та дітей, з якими працює. Вчителька зізнається, що незгодна з думкою, яка часто лунає в суспільстві, буцімто діти стали поганими й надії на світле майбутнє немає.
Звісно, я бачу різницю між поколіннями, вплив війни та інших чинників.
Зараз діти, як я люблю казати, безстрашні. Вони дійсно значно сміливіші, ніж були раніше. Крім того, вони стали доросліші, вимагають до себе іншого ставлення. Сучасній дитині важливо почуватись повноцінним членом суспільства, бути почутою дорослими.
Тож діти не є поганими, з ними просто варто працювати по-іншому.
Вплив війни на дітей — колосальний, тож вчителька адаптовується до сучасних реалій. Перш за все, в її арсеналі зʼявились дихальні вправи, які допомагають заспокоїтись дітям та дорослим.
Крім того, Леся підмічає, що діти зараз знову повернулись до мʼяких іграшок. Вчителька дозволяє тримати на парті улюбленого ведмедика чи зайчика, адже ці мʼякі друзі повертають дитині відчуття безпеки.
До речі, це ще один важливий принцип, якого дотримується Леся Павлюк. Вчителька вважає, що школа має бути безпечним місцем, де дитина може розраховувати на підтримку, допомогу та можливість виговоритись.
Діткам не вистачає спілкування вдома з батьками. Так, на уроці не завжди є час для розмови, але ми знаходимо можливість для цього поза класом.
Леся також підтримує засади інклюзивної освіти та переконана, що шанс приєднатись до навчання у звичайній школі має бути у кожного та кожної.
Саме інклюзивна форма навчання — це правильний крок. Адже це потрібно не лише дітям з особливими освітніми потребами, а й всім учасникам освітнього процесу.
«Відчуваю потребу в англійській»
Grade Education Centre вже не вперше стає спонсором Global Teacher Prize Ukraine. Цьогоріч 12 найкращих вчителів України отримали стипендії від нашого центру. 11 вчителів проходитимуть вивчення англійської мови на будь-якій обраній програмі, а вчителька англійської мови отримала від нас курс TKT YL + Teens.
Наш центр завжди радо долучається до ініціатив, що допомагають відзначити діяльність викладачів, адже ці люди допомагають будувати майбутнє, розвивати суспільство та покращувати життя навколо нас.
Крім того, зовсім нещодавно Grade Education Centre розіграв 10 квитків на освітню конференцію «НЕметодична конференція», яка відбудеться 10 листопада в Києві, для викладачів ВПО. Інші учасники розіграшу отримають 50% знижку на квиток на захід.
View this post on Instagram
Знання мови важливе для багатьох професій і викладачі тут не виняток. Леся також поділилась з нами, що відчуває потребу в іноземній мові.
Потреба в мові однозначно є, мені не раз доводилось спілкуватись з іноземцями англійською. Крім того, є безліч освітніх проєктів, які вимагають англійської для співпраці з колегами з різних куточків світу.
Леся планує вивчати англійську, адже поміж іншого на неї, як переможницю премії, чекає освітня подорож.
Замість висновків…
Історія Лесі Павлюк надихає, адже вчителька демонструє як можна пронести та помножити любов до своєї справи крізь роки роботи, як будувати свою карʼєру і шукати можливості поділитись своїм досвідом з якомога більшою кількістю людей, і як зрештою старання винагороджуються, а вчитель — отримує визнання.
Ми нагадуємо, що у вчителя завжди є вибір як продовжувати розвивати свою професійну діяльність. Якщо ви вчитель англійської мови, то Grade Teacher Training та Grade University допоможуть вам опанувати актуальні й водночас міжнародно визнані програми, методики та підходи до викладання в зручному форматі та в колі ваших однодумців.
А всіх інших закликаємо підтримувати вчителів та не соромитись висловлювати вдячність тим, що допомогли вам опанувати ту чи іншу навичку. Адже саме зі вчителя починається наш власний шлях, як освіченого експерта в будь-якій галузі, чи не так?!
Ну а наостанок ми вітаємо всіх фіналістів премії. Це вчителі з інноваційними підходами та досягненнями, що заслуговує визнання!
So, every new skill brings you closer to success. Begin your journey today and see how far you can go!
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)