Текст напам’ять: чи можна так вивчити англійську?

Чи є у вашому викладацькому арсеналі завдання вивчити напам’ять слова чи діалог, чи навіть цілий текст? На вашу думку, наскільки до снаги такий метод вивчення англійської вашим студентам? Насправді  запам’ятовування текстів – широко розповсюджений  у світі ELT метод. Поговоримо, що у ньому доброго, а що ні. А вирішувати все одно вам.

Трохи історії

Практика вчити тексти напам’ять існує у багатьох освітніх традиціях. Раніше вважалося, що знання напам’ять сакрального тексту призводить до кращого його розуміння та тлумачення, особливо в часи, коли ще не було книгодруку. Людина, яка знала релігійний текст напам’ять, могла його вивчати коментувати та поширювати далі.

Вивчення тексту напам’ять як прийом завжди мало своїх прихильників та противників. Зараз його найчастіше асоціюють з аудіо-лінгвальним методом, який ще іноді називають Mim-mem Method, адже він передбачає наслідування та запам’ятовування. За допомогою repetitive drilling у студентів спочатку закріплюються в пам’яті певні речення, а потім вони вивчають напам’ять діалоги з цими з реченнями. Втім противники методу називають таке зазубрювання ‘mindless parroting’ – безглуздим мавпуванням.

Ще до появи аудіолінгвального методу,  у 19 ст. існував цілий ряд підходів до вивчення мов, що використовував вивчення речень та цілих текстів напам’ять. Наприклад, Томас Прендергаст винайшов оригінальний спосіб, що передбачав переклад граматично складних речень з подальшим їх запам’ятовуванням,  використанням та засвоєнням їх граматичних елементів. Він говорив, що “сила ідіоматично висловлюватися  іншими мовами досягається в основному зусиллями пам’яті, а не логічними міркуваннями”(“the power of speaking other tongues idiomatically is attained principally by efforts of the memory, not by logical reasonings”) .  А Жозеф Жакото взагалі змушував своїх вихованців вчити напам’ять цілі романи, мотивуючи це тим, що ці тексти будуть лінгвістичним ресурсом, до якого вони пізніше можуть звертатися. Схоже на те, як ми сьогодні можемо здійснити пошук необхідних слів у корпусі англійської мови онлайн. 

Сучасність

Ідею про вивчення текстів напам’ять як методу вивчення мови чи джерела цієї мови підтримують деякі викладачі не лише в Україні, а й інших країнах світу, як от в Китаї.  Моя особиста думка  – вивчення текстів напам’ять втомлює, це бездумне та нудне заняття. Я можу помилятися, тому поглянемо на цей метод під іншим кутом.

Вивчення тексту напам’ять можна описати приблизно так: учень дивиться на текст на папері (або на екрані комп’ютера), потім убік (часто повторюючи вголос або про себе фрагмент інформації, який потрібно запам’ятати), потім знову на аркуш паперу або екран , і так далі до нескінченності, з невеликими варіаціями або без них, намагаючись поступово змусити текст “залипнути” в пам’яті. 

Якщо ви коли-небудь тримали книгу-розглядалку чи віммельбух з яскравими, деталізованими, максимально насиченими візуальною інформацією ілюстраціями, то знаєте, що часто там бувають завдання, які вимагають дивитися на сторінку протягом однієї хвилини, перш ніж перегорнути її і намагатися згадати якомога більше про те, що там було. Якщо людина не володіє будь-якими специфічними прийомами для запам’ятовування, вона,  швидше за все, буде дивитися на сторінку з насупленими бровами, сподіваючись, що слова чи образи запам’ятаються в її свідомості.

Описаний вище підхід – подивитися на текст, потім убік, потім знову на текст – зводиться до повторюваного циклу:  зберігання певної кількості інформації в короткочасній пам’яті, перевірки на запам’ятовування, а потім підтвердження точності та збереження наступної порції інформації. Це повторюється до тих пір, поки інформація не переходить у відносно довготривалу пам’ять. Таке намагання механічно “вкласти” матеріал в голову за допомогою потіння, концентрації та повторення можна вважати підходом “грубої сили” до запам’ятовування, оскільки таке зубріння не передбачає ні мислення, ні обробки інформації — ні творчості, ні уяви, ні аналізу , ні логіки, ні роздумів про матеріал. Воно складається лише з свідомого контакту з матеріалом (текстом), розумової зосередженості і, звичайно, повторення, сама природа якого часто стомлює. Люди мають різний успіх із цим підходом, і декому дуже важко запам’ятовувати тексти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Чому ми виправляємо студентів не одразу?

Як бути?

По-перше, якщо ви вже вирішили використовувати цей метод, найкраща інвестиція часу та енергії для ваших студентів відбудеться, якщо вони будуть при цьому використовувати логічний аналіз та уяву/візуалізацію для “обробки” тексту, перш ніж почнуть робити спроби його запам’ятати. Одним студентам більше подобатиметься перший спосіб, іншим – другий. Звичайно, краще використовувати обидва, і коли одного підходу виявиться недостатньо для успішного запам’ятовування, вони можуть більше покладатися на інший. 

Основна ідея полягає в тому, щоб не підходити до тексту лише з точки зору спроби “зазубрити” його, а натомість зосередитися на неквапливому і приємному аналізі та вивченні без жодної думки (і супутнього відчуття тиску), що його потрібно запам’ятати. Вже сам процес взаємодії з текстом, його аналіз, візуалізація (і уявляння будь-яким із чотирьох інших органів чуття, а також з допомогою емоцій), буквального “занурення” в ньому, природно, призводить до його запам’ятовування.

Частина тексту залишиться у пам’яті навіть без намагання його запам’ятати, а при активних спробах зберегти решту тексту в пам’яті процес буде легшим і потребуватиме менше часу та зусиль. Слід пам’ятати, що потрібно насолоджуватися процесом близького ознайомлення з матеріалом і перетворити його на свого знайомого чи друга.

На щастя, через зв’язний характер розповіді чи розмови запам’ятати оповідання чи діалог загалом набагато легше, ніж перелік окремих слів чи фраз. Кожна частина тексту забезпечує контекст для інших його частин, і таким чином створює  взаємопідсилюючий контекст.

По-друге, на додаток до використання різних стратегій і технік, запам’ятовування, важливо правильно підібрати текст,  який сприятиме запам’ятовуванню.  Існують різні критерії для вибору тексту, включаючи:

• відповідний рівень складності;
• цікавий, стимулюючий зміст, що запам’ятовується;
• текст має бути зрозуміло написаний;
• природний, логічний виклад думок тексті;
• навіть наявність ритму та/або римування.

У книзі “Brain Workout” нейрохірург Артур Вінтер описує прості способи покращити пам’ять, сенсорне сприйняття та інтелект. Тут також йдеться про те, що для того, щоб запам’ятати інформацію краще, потрібно: 

• організувати її, тобто розбити на менші частини, поділити на категорії пов’язані елементи, створити асоціації та використовувати каденції/певний ритм (наприклад, музика, рима);
• мати власний підхід до запам’ятовування, а саме: намір запам’ятати, зосереджувати увагу (з достатніми перервами в навчанні для підтримки концентрації), використовувати всі п’ять органів чуття (включаючи візуалізацію), промовляти інформації, яку потрібно запам’ятати, вголос, і виконувати регулярні вправи на запам’ятовування, які з часом вдосконалять пам’ять.

Щодо “наміру запам’ятати”, ми схильні запам’ятовувати те, що нас цікавить і що для нас важливо, тому культивувати ці почуття у студентів також корисно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 цікавих прийомів та ігор для вивчення comparatives та superlatives з дітьми

На практиці

Малоймовірно, що студенти будуть в захваті від ідеї вивчити текст напам’ять. Втім, досвід показує, що багато тих, хто вивчає англійську чи інші мови, все ж навмисно чи ні запам’ятовують слова англійських пісень, фрази з відеоігор, крилаті вислови з телесеріалів та інших програм тощо. Часто ці слова, фрази чи речення зринають у пам’яті неочікувано, однак дуже вчасно, дуже влучно та дуже правильно. Тож якщо підійти до запам’ятовування коротких текстів чи діалогів більш методично, то воно має право на існування. 

Top-down

Спочатку студенти читають текст, і повинні помітити три речі, які допоможуть його запам’ятати: 

1. основна ідея
2. послідовність  подій/тем у діалозі + чому
3. як ці події/теми пов’язані між собою.

Наступні три кроки включають концепцію “розділяй і володарюй”, починаючи з найвищого рівня і розбиваючи текст на дрібні частини. Основна мета – розглядати загальну структуру тексту або діалогу як основу, на яку можна “підвісити” фактичні речення, і встановити “параметри” (наприклад,  кількість параграфів, кількість речень), щоб краще наповнити “завдання на запам’ятовування”.

1. Почніть з основної ідеї всього тексту (про яку йшлося вище), яка виходить за межі конкретних слів.  Її можна перефразувати іншими словами і навіть виразити в рідною мовою. Як згадувалося раніше, увага тут зосереджена виключно на значенні, а не на формі.
2. Структуруйте: розбийте текст на доступні частини та визначте мету або основну думку кожної. Запам’ятовування кількості абзаців створює кількісно визначену мету: кожен абзац схожий на шухлядку, яка чекає на заповнення вмістом з пам’яті, але для цього спочатку потрібно знати, скільки є цих шухлядок. Бажано запам’ятати загальний зміст кожного абзацу (знову ж таки, незалежно від фактичного формулювання) і перевірити себе. Запам’ятовувати кількість речень у кожному абзаці не є обов’язковим, але може бути корисним в окремих випадках. 
3. Проаналізуйте кожне речення на предмет загального змісту та основної думки, які представлені одним або кількома ключовими словами з кожного речення. Це  встановлює зв’язок з лексичним рівнем. Яким чином кожне речення впливає на абзац загалом? Кількісне визначення іноді може бути корисним і тут: скільки слів у реченні? слова довгі чи короткі? Знову ж таки, на цьому етапі студенти мають активно помічати різні закономірності.

Bottom-up

Тут абзаци та речення аналізуються вже на лексичному і граматичному рівнях.

1. Перевірте кожен абзац і речення на предмет будь-яких закономірностей, подібностей, збігів, симетрій, асиметрій, списків, римувань, ритмів та будь-яких інших випадково вбудованих мнемонічних засобів.
2. Як і в попередньому підході, зверніть увагу на послідовність і зв’язок, цього разу на “мікрорівні”: як кожне речення пов’язується з наступним? як одна тема переходить до іншої? Тут потрібно визначити або створити логічні зв’язки та асоціації між кожним реченням. В ідеалі, за допомогою ланцюга асоціацій, кожне речення повинно автоматично стимулювати пригадування наступного, значно зменшуючи навантаження під час запам’ятовування: “Говорячи про X, що логічно чи природно буде далі?”
3. Визначте значущі групи слів, деякі з яких, звичайно, будуть колокаціями або іншими виразами. Мета полягає в тому, щоб запам’ятати якомога більше  фрагментів, а не окремі слова. Групування слів у такий спосіб дає ідеальну можливість помічати й запам’ятовувати формулістичну мову –  словесні вирази, які закріплені за формою та часто не буквальні за значенням, наприклад, ідіоми. Крім того, що студенти помічають таку мову, ці вирази ще й запам’ятовуються у змістовному контексті, що, безумовно, набагато ефективніше, ніж вивчати їх ізольовано.
4. Для кожного речення визначте основні слова (це не обов’язково мають бути ключові слова). Звичайно, при визначенні таких слів зазвичай виключаються займенники, сполучники, прийменники та вставні слова.
5. Далі ці “основні” слова повинні стимулювати пригадування прийменників, артиклів та інших слів , при цьому синтаксичні відносини логічно диктують вибір слів, наскільки це можливо, знову ж таки зменшуючи навантаження на пам’ять.
6. Необов’язково , але може бути корисно відзначити перше слово (слова) кожного речення, аналогічно першим тактам або нотам пісні.
7. Інші налаштування: додаткову увагу слід приділяти будь-яким частинам, які не є інтуїтивно зрозумілими, логічними чи природними, і тому їх складніше запам’ятати. Тут знову ж таки корисним може бути підрахунок слів, який  дає цільове число і так можна перевірити запам’ятовування.
8. Нарешті, визначте або створіть логічний зв’язок/асоціацію між останнім реченням кожного абзацу та першим реченням наступного, щоб з’єднати їх для природного та плавного переходу.

На відміну від традиційного “зазубрювання”, зробіть акцент  на творчому підході до запам’ятовування. Він змушує думати,  вирішувати проблеми, заохочує активніше помічати мовні форми та мовні зв’язки. Прочитання та перефразування змісту тексту дає можливість випадково помітити форму. Перевага дослівного запам’ятовування тексту полягає в тому, що таке завдання вимагає від студента свідомо та дуже ретельно зосередитися на формі та ні в якому разі не виключати значення.
Таким чином, вивчення текстів напам’ять можна розглядати як продовження та підкріплення читання, спосіб заглибитися та інтенсивніше задіяти текст, але не як заміну самому читанню. Також цей підхід відрізняється від традиційного інтенсивного читання. Проте він може стати дуже потужною комбінацією, якщо періодично використовувати його разом з екстенсивним читанням і запам’ятовуванням зрозумілих текстів, які вже прочитані та осмислені.
Вивчення текстів напам’ять не є комунікативним завданням, і сумнівно, що хтось рекомендував би витрачати на нього непомірно багато часу, особливо за рахунок інших видів діяльності. Однак, запам’ятовування оповідань та діалогів може бути корисним у вивченні мови (особливо при самостійному вивченні), якщо до цього підійти цікаво і творчо.