Як IELTS, TOEFL і Cambridge English допомагають в академічному житті
Поточний 2020 був винятковим для багатьох сфер життя, у тому числі для здобуття вищої освіти. У зв’язку з COVID-19 тестові центри в усьому світу закривалися, але потреба в їхніх послугах не падала. Тому велика кількість навчальних закладів йшла на компроміс і замість перевірених міжнародних, на кшталт IELTS, TOEFL і Cambridge Assessment English, почали приймати студентів за результатами коротких онлайн-тестів.
Старший науковий співробітник IELTS у Cambridge Assessment English Тоні Кларк зацікавився цим явищем і поділився власними спостереженнями. Він спостерігав за студентами з Китаю та Японії, які приїхали на навчання до Великобританії, і виявив деякі закономірності.
Тоні зазначив, що через пандемічні «компроміси» до коледжів та університетів вступали студенти, у яких не вистачає мовних навичок, щоб успішно навчатися. Адаптуватися до незнайомого академічного контексту – завдання нелегке. А якщо у людини немає необхідних навичок і знань англійської мови на належному рівні, це стає практично нездійсненною місією.
Що ж не так зі швидкими та простими тестами? По-перше, пояснює Тоні, вони більше ґрунтуються на технології, а не на базових принципах мовного оцінювання. По-друге, спектр оцінюваних навичок зазвичай досить вузький та поверхневий, а деякі завдання просто непридатні для застосування в житті.
Зазвичай такі іспити не перевіряють навички читання, необхідні для навчання в університеті: побіжний перегляд (skimming) і сканування тексту, глибинне розуміння (in-depth comprehension), вміння робити логічні висновки та вилучати потрібну інформацію із декількох джерел. Прості тести концентруються на оцінюванні словникового запасу. Багатий словниковий запас не гарантує хороших навичок читання, а завдання на знаходження псевдослів ніяк не застосовуються в академічному житті.
Те ж саме стосується і слухання. Завдання прослухати та записати почуте речення не демонструє розуміння на слух. В академічному житті студентам необхідно на слух визначати важливу інформацію, щоби встигати її занотовувати. Диктанти це ніяк не перевіряють.
У тестах, де машини автоматично перевіряють вимову, не тестується здатність кандидата брати активну участь у дискусіях, спонтанне говоріння та по черзі. Для всього цього необхідна людина-екзаменатор.
Ще короткі онлайн-тестування часто пропонують описати одним-двома реченнями картинку та дати відповідь на дискусію на 50 слів. Для порівняння, письмова частина IELTS займає 60 хвилин і потребує від учасників текстів щонайменше на 150 і 250 слів.
І це – головна проблема таких тестувань: за короткий проміжок часу можна протестувати лише невелику кількість навичок, і надто мало, щоби зрозуміти, чи готова людина до повноцінного академічного життя.
Тоні Кларк навів приклад, що за час карантину перестало працювати багато центрів тестування навичок водіння. Водночас ніхто не запропонував охочим дістати водійські права замість іспиту з водіння пройти короткі онлайн-тести. Цей же принцип має застосовуватися й до академічного життя. Студенти, які «обманули систему» за допомогою коротких інтернет-тестів та вступили, потім не можуть впоратися зі своїми курсами та вибувають.