Вже зовсім скоро Grade Education Centre святкуватиме 15-річчя. Зокрема з цієї нагоди 12 листопада відбудеться перша офлайн-конференція центру після початку повномасштабного вторгнення «Teaching Beyond: From Techniques to Efficacy».
Під час цього заходу троє наших викладачів Андрій Пігарєв, Олена Лисиця та Лідія Сімак розповідатимуть про нетрадиційні методики та стратегії викладання англійської мови, тому пропонуємо познайомитися з ними ближче.
Серію інтервʼю-знайомств розпочнемо з Олени Лисиці. Викладачка англійської мови та CELTA-тренерка з майже 20-річним досвідом роботи розповіла де черпає натхнення, як готується до уроків та хто є для неї ідеалом у професії.
Про початок карʼєри
Яким було дитинство і чому справою життя обрали саме викладання?
Я родом з Києва, народилась у Києві й все життя мешкаю тут. Я завжди знала, що буду викладати, при тому, що у мене в сімʼї немає жодного викладача. Натомість мене ця сфера завжди цікавила, зокрема вивчення мов.
Якою була перша робота і з чого починалась викладацька карʼєра?
Працювати я почала ще у школі, у 5 чи 6 класі. У мене був власний «бізнес» — я писала твори для своїх однокласників. Тобто це були кілька творів на вибір: один кращий я залишала собі, а решту обмінювала в однокласників на шоколадки, фломастери і таке інше. Можна сказати, це й була моя перша робота.
Після школи я вступила у Київський національний лінгвістичний університет. Спершу дуже хотіла вивчати французьку філологію. Однак, я неправильно зрозуміла критерії вступу, тому все-таки пішла на англійську філологію, а вже з третього курсу почала працювати.
Через те, що я добре вчилася і майже всі предмети закривались «автоматом» — у мене навіть був час готувати своїх одногрупників до іспитів.
Чим займались після університету?
Насправді я мріяла залишитися працювати на кафедрі та будувати карʼєру саме там, але, на жаль, так не склалося. Трохи згодом я потрапила в іншу організацію, однак там не можна було працювати без CELTA.
Власне, в цій компанії я пропрацювала 16 років і виросла від менеджера, який взаємодіяв з клієнтами, до CELTA-тренера.
За всі ці роки я отримала величезний багаж знань та досвіду. Кумедно, що потім до мене дзвонили з університету й пропонували місце на кафедрі, але вже з CELTA я працювала у міжнародній організації.
Чим ви любите займатися у вільний час?
Чесно кажучи, я люблю плавати. Близько трьох років я ходила у басейн, займалася активно з тренером, але потім почався COVID, повномасштабна війна, тому плавання відійшло на другий план.
Також я люблю читати, здебільшого — це філософська проза та графічні романи. Не люблю читати детективи та easy-reading. І звісно, полюбляю писати курси для тих, хто вдосконалює власні знання англійської мови😊
Все про викладання і методики
Чи мали ви досвід викладання за кордоном?
Так, у мене є такий досвід, але це були короткі тренінгові курси. Зокрема, я проводила курси DELTA в Чехії та працювала у Стамбулі на тренінгових програмах протягом 2 тижнів.
Завдяки цьому я мала можливість стрімко вирости в карʼєрному плані.
Хто ваш ідеал в професії та звідки черпаєте натхнення?
Колись давно, моїм ідеалом були спікери на міжнародних конференціях, але зараз — це викладачі у прифронтових регіонах.
Я не знаю, як можна викладати, коли поряд літають ракети. Мабуть, треба дуже сильно любити свою роботу, щоб працювати в таких умовах.
Та і взагалі, ідеалом можуть бути навіть звичайні викладачі у школі: ті, які хочуть розвиватись, які приходять на тренінги за власні кошти у свій вільний час, знаючи, що у школі їхні старання можуть навіть не підтримати.
А щодо натхнення — це, безумовно, студенти.
Для мене робота — це не просто праця, — це справжнє життя.
Коли я створювала один із дитячих курсів — моя тренерка сказала таку річ: «Студенти ніколи не повинні знати, як ви себе почуваєте». Ці слова запали мені в душу! Згодом я помітила, що це насправді так: спершу ти заходиш в клас, часто без сил, але вже після уроку відчуваєш справжнє піднесення та приплив сил.
Насправді я дуже люблю працювати з молодшою аудиторією — вони для мене величезне натхнення і джерело енергії.
Чи є у вас власний алгоритм підготовки до уроків? Який він?
Моя найкоротша підготовка до уроку була тоді, коли я їхала на роботу і в цей момент мене попросили підмінити колегу, а часу на розроблення плану уроку взагалі не було. Я не мала навіть аркуша паперу… Тож так і виходила з ситуації, пишучи lesson plan на крихітному автобусному квитку.
Однак, традиційно, я починаю готувати уроки з того, що переглядаю повний розділ, який мають пройти студенти. Я ніколи не слідую лише підручнику, вправа за вправою, а намагаюсь переробити завдання на більш інтерактивні та практичні.
В цілому, підручник — це для мене основа, але далеко не все.
За таким принципом я готую 3-4 уроки наперед, а потім завжди роблю +1.
Опишіть недоліки й переваги своєї професії
Перший недолік — це те, що відпустка — не відпустка. Адже літо — це активний час для тренінгів. І виходить так, що влітку немає часу відпочити, бо ти тренуєш інших, а восени немає часу, адже вже почався навчальний рік.
Друге — коли працюєш з дітьми, то інколи особливо складно знайти спільну мову з батьками. Часто бувають випадки, коли з дитиною ти одразу порозумівся, і з кращими намірами намагаєшся пояснити дещо батькам, а вони тебе відштовхують.
Також мінусом є те, що викладання — це робота 24/7. Тому що у вільний час викладачі або готують уроки, або перевіряються тести.
Хоча, звісно, переваг дуже багато. Коли ти приходиш у клас, то ти обмінюєшся баченнями, думками, набираєшся життєвого досвіду. Крім того, люди, які приходять вчитися, всі різні та мають неймовірно цікаві історії.
Коли викладаєш для низьких рівнів, можна відчувати синдром першої вчительки, що дуже приємно. На високих рівнях ця динаміка вже інша, оскільки студенти цінують якість і порівнюють тебе з іншими вчителями.
І звісно, неймовірно цінно (приховувати не буду), коли студенти пишуть позитивні відгуки після уроків ❤️
Чи були у вас студенти, для яких англійська стала трампліном у карʼєрному рості?
Першим, хто прийшов мені на думку, — це мій племінник. Він пішов на заняття у 10 років на рівень Elementary, хоча його знання навіть були дещо вищі. Хлопець був не дуже працьовитий, але швидко вчився.
Таким чином вже у 15 років він дійшов до CAE (C1 Advanced), тому я ним дуже пишаюсь. Згодом племінник поїхав у табір до Швейцарії та саме тоді, мені здається, у нього змінився світогляд. Він зрозумів, що англійська — це основна мова спілкування.
Зараз він працює у міжнародній компанії та стверджує: якби не англійська — таку роботу не отримав би.
Про роботу у Grade
Як ви опинились у Grade?
Насправді все почалось з того, що я працювала в іншій компанії, де проводила тренінги для молодих викладачів. Саме туди час від часу приходили спеціалісти з Grade. Символічно, що група останнього мого курсу повністю складалася з викладачів саме нашого центру.
І саме тоді я подумала: люди працюють добре, а отже, Grade — це хороша організація.
Вже після початку повномасштабної війни організація, де я працювала, трохи «посипалася», тому я зацікавилася роботою у Grade: пройшла випробувальний термін, і ось я тут, перед вами!
Ваш ідеальний колектив: який він?
Ідеальний колектив — це офлайн (ред. — сміється). Це коли заходиш в учительську і бачиш, що люди реально хворіють на свою справу. А ще ідеальний колектив для мене — той, що стоїть поряд, завжди підтримає та допоможе.
Що відчуваєте напередодні конференції?
Насправді досить бентежно, тому що, як і для Grade, так і для мене, це буде перший масштабний офлайн-захід після початку повномасштабного вторгнення.
Чи є у вас лайфхаки, щоб впоратися зі страхом публічних виступів?
Зі страхом я не роблю нічого, ніяк з ним не борюсь. Він просто є і мені навіть так легше, бо ти відчуваєш певну відповідальність.
Я намагаюсь, аби за 2 тижні до події у мене вже була готова презентація або хоча б чорновий варіант.
За тиждень до заходу я знову повертаюсь до репетиції виступу і постійно проговорюю те, що маю озвучити перед людьми. Вчу напамʼять текст, щось додаю, щось забираю, записую на телефон і прослуховую. Це потрібно для того, аби я почувалася впевнено на сцені!
Поради для вчителів, які втратили натхнення та мотивацію
Звісно, я також неодноразово опускала руки та втрачала мотивацію працювати. Особисто мені допомагає те, що я завжди дивлюсь фільми та читаю книги про викладачів. Також я дуже люблю читати про проблемних студентів, або ж методичну літературу.
Однак, якщо я заходжу в клас young learners, то у мене мотивація з’являється завжди!
За що ви любите англійську мову?
Англійська для мене ніколи не була предметом — це інструмент. Мені дуже подобається викладати, цікаво дізнаватись психологію цього процесу. Крім того, англійська подарувала мені багато знайомств та величезний досвід спілкування з людьми.
Якщо ж ви хочете особисто познайомитись з Оленою — приходьте 12 листопада у Peremoga Space, де відбудеться конференція для викладачів.
Три провідних фахівці — Андрій Пігарєв, Олена Лисиця та Лідія Сімак — представлять нетрадиційні методи та підходи до викладання англійської. Крім того, вони забезпечать затишну та розслаблену атмосферу для педагогічної спільноти.
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)