Dogme – це підхід до викладання, який стверджує, що викладання має орієнтуватися на того, хто навчається, а не керуватися наявними ресурсами, в тому числі й підручниками. Цей відносно нещодавній рух в ELT започаткувала група викладачів, які виступили проти викладання, обтяженого ресурсами, і стверджують, що якщо учні не зацікавлені, вони й не навчатимуться, і тому усі матеріали повинні створювати самі учні як і уроки, якими керують вони, а не вчитель. Про те, що таке метод Dogme та як його використовувати на уроках англійської, йтиме мова далі.
ВИСМИКНУТИСЯ З РОЗЕТКИ
Вперше про метод Dogme стало відомо 2000 року зі статті Скотта Торнбері “A Dogme for ELT”, де він критикував надмірне використання додаткових матеріалів під час навчання іноземної мови, що, на його думку, ускладнює і обтяжує процес навчання. Назвою і основним принципом для нового підходу в викладанні іноземної мови послужив авангардний кінематографічний рух “Догма 95”, одним із ідеологів якого став знаменитий датський кінорежисер і сценарист Ларс фон Трієр. Втім, такий зв’язок не тісний.
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ : Як навчати граматиці методом Guided Discovery
Прихильник Скотта Торнбері, Люк Меддінґз, стверджує, що з одного боку застосування додаткових матеріалів допомагає викладачеві урізноманітнити урок, а з іншого боку не дає можливості відступити від навчального плану, вийти за рамки тієї чи іншої теми уроку, і тим самим пригнічує ініціативу, що виходить безпосередньо від учнів. В якості альтернативи Скотт Торнбері і Люк Меддінґз пропонують відмовитися від усіх матеріалів, натомість, перейти до живої бесіди викладача і учнів, заснованої на реальному життєвому досвіді, за допомогою тієї граматики і лексики, якої учні володіють на даному етапі навчання. Дана точка зору описана в книзі Скотта Торнбері і Люка Меддінґза “Teaching Unplugged: Dogme in English Language Teaching”. Сенс назви книги з урахуванням значення слова “unplug” (англ. відключитися, висмикнути вилку з розетки) можна тлумачити, як “навчання без підручника” 1.
ПРИНЦИПИ МЕТОДУ
Метод Dogme має десять ключових принципів. Їх усі описує Скотт Торнбері у статті “Dogme: Dancing in the Dark” як відповідь на дискусію, що розгорілася на просторах Інтернету. Очевидно, що “тут багато що перегукується із “заповідями” інших трансформативних педагогік, таких як гуманістична, критична, педагогіка можливості, рубіжна педагогіка тощо. Дійсно, одним із задоволень догматичної дискусії було вказати на ці зв’язки. Словом, у Dogme немає нічого дуже оригінального” – пише Скотт Торнбері.
ЯКИМ МАЄ БУТИ УРОК ЗА МЕТОДОМ DOGME?
Коли Торнбері сказав, що ‘there is nothing very original in Dogme’, він мав на увазі, що багато вчителів, які дотримуються принципів Dogme, насправді лише використовують деякі з аспектів комунікативного підходу, гуманістичної та критичної педагогік, а також інших “materials-light” підходів, коли викладають англійську.
Dogme передбачає повернення учня у центр процесу вивчення мови. Попередні комунікативні методи викладання мови спиралися на рішення вчителя чи навчальні програми щодо контенту уроку, а також на традиційне розташування столів та крісел у класі та обмежені плани уроків. Прихильники методу Dogme, навпаки, загалом надають перевагу розташуванню стільців вчителя та учнів у колі (що дає студентам можливість обирати мовний фокус або тему для заняття) та використанню дуже малої кількості матеріалів – багато хто обирає маркери для дошки, ручку та трохи паперу.
Зображення із особистого блогу Скотта Торнбері.
Урок за методом Dogme базується на трьох основних принципах:
- орієнтований на розмову;
- невелика кількість матеріалів;
- зосереджується на на нових мовних одиницях, що випливають в процесі уроку.
Розмова посідає чи не основне місце у викладанні мови за методом Dogme в тому сенсі, що “напрям уроку визначається тим, що виникає в розмові між викладачем і учнями” (Дженні Райт, Крістіна Ребуфет-Бродус “Experimental Practice in ELT: Walk on the wild side”, 2013, с.117). Тому вчитель виконує роль фасилітатора, він допомагає учням чітко формулювати та висловлювати свої ідеї, а також як мовний радник, звертає увагу на відповідні мовні моменти. Ідея про “fluency comes first” виходить із методу комунікативних завдань (TBL). Dogme також спирається на ідею комунікації як “обміну та узгодження змістовних повідомлень” (Meddings & Thornbury, 2009, с.9) з комунікативного підходу. Однак Dogme виходить за рамки цієї точки зору, оскільки розмова повинна вестись про “людей, які знаходяться в аудиторії”, щоб бути справді значущою для учнів.
РЕКОМЕНДУЄМО ПРОЧИТАТИ: Як проводити уроки за CLIL
На думку авторів методу, “бути не обтяженим матеріалами” не обов’язково означає, що на уроці не допускється використання підручників, але вони не повинні диктувати чи відволікати від можливостей навчання. Матеріали повинні заохочувати діалогічне навчання, а це означає, що «і вчителі, і учні роблять вагомий внесок, завдяки якому роздуми учнів щодо певної ідеї чи теми допомагають рухатися вперед» (“Experimental Practice in ELT: Walk on the wild side”, с.126). Це означає, що матеріали повинні створюватися на місцях і завжди бути цікавими для учнів, оскільки таким чином це збільшіть ймовірність того, що вивчення мови дійсно відбудеться.
Останній із трьох ключових принципів – зосередження уваги на новому мовному матеріалі, що виникає в процесі розмови. Dogme розглядає мовлення учнів як процес і продукт навчання. Метод спирається на уявлення комунікативного підходу про навчальну програму, орієнтовану на учня, де акцент був би більше на процесі спілкування, ніж на продукті (тобто знанні мови). Останній з’являється тоді, коли граматика учня під час виконання завдань перетворюється в граматику курсу.
То як же провести урок? Природа Dogme – досить непередбачувана. Тому не існує єдиного правильного плану проведення уроку, в якому б точно відображалися різноманітність та можливості вибору “typical Dogme lesson”. Тому замість того, щоб якось лінійно зобразити урок за методом Dogme, Дженні Райт та Крістіна Ребуфет-Бродус у своїй книзі “Experimental Practice in ELT: Walk on the wild side” пропонують блок-схему, яка відображає множинність вибору, що є у викладача.
Взято з книги Дженні Райт та Крістіни Ребуфет-Бродус “Experimental Practice in ELT: Walk on the wild side”.
Також ви можете переглянути запис семінару для вчителів, де Люк Медінґз викладає за методом Dogme для групи учнів середнього рівня. Після цього йде жвава дискусія з аудиторією.
Метод Dogme ідеальний для експериментів. Він підходить як викладачам, які залежні від підручників, так і тим, хто не має доступу до матеріалів чи ресурсів через технічні або фінансові обмеження. Зрештою, з ним можуть експериментувати й ті, хто відчуває, що вони забагато часу проводять біля ксерокса, занадто часто покладаються на технології та невблаганно роздають ксерокопії своїм студентам. Навіть для найдосвідченішого, наймайстернішого та найкваліфікованішого викладача Dogme може стати викликом. А ви вже готові спробувати?
Нагадуємо, що нещодавно ми писали про mingle activities на уроках англійської.
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)