24 лютого 2022 року близько 5 ранку українці почали прокидатись у новій реальності, де їхній рідний дім охоплений війною, близькі та друзі у небезпеці, а всі плани, цілі та мрії відкладаються на невизначений термін.
Дії кожного повинні були працювати на нашу перемогу, а отже, бізнеси, організації та установи почали активно мобілізувати всі доступні ресурси на боротьбу з ворогом. Єднання та величезна кількість небайдужих українців допомогли не лише вистояти на початку, а й продовжувати сумлінну боротьбу донині.
Grade Education Centre — це частина українського бізнесу, колектив не лише професіоналів, а й пасіонарних особистостей, які не стоять осторонь, а беруть активну участь у боротьбі.
Сьогодні ми хотіли б поділитись з вами тим, що нам вдалося зробити впродовж року повномасштабної війни та ще раз нагадати: лише від нашої з вами активності та залученості залежить як швидко настане перемога.
Перший воєнний робочий день
Напевно, кожен з нас ніколи не забуде як його застали перші миті повномасштабної війни, кому спершу намагалися зателефонувати та як проживали 24-години нової реальності. Так само і наші керівники, Олексій Зінченко та Марина Гордієнко, у яких у підпорядкуванні близько 120 людей, пригадують з якими думками довелося боротися того лютневого ранку.
Я прокинувся, але все ще не розумів, що відбувається. Почувши перший вибух, мене дійсно охопила паніка. 10 хвилин я просто намагався зібратись з думками та зрозумів, що потрібно терміново їхати до Києва.
Вдома крім зборів тривожної валізки, я намагався вийти на зв’язок з усіма найближчими колегами. Треба було скасовувати уроки, зупиняти всі необхідні процеси й намагатися оперативно побудувати план подальших дій.
Марина Гордієнко, операційна директорка Grade, згадує як вперше побачила слово “війна” у чаті й довго не могла усвідомити як і чому в робочій групі улюбленого Grade з’явилось це страшне слово!
Вже минув рік від 24 лютого 2022 року, а мені здається, я по хвилинах пам'ятаю той день. Як і багато українців, я прокинулась від вибухів, і певний час було відчуття розгубленості та страху.
А далі включився механізм, який часто спрацьовує у мене в стресових ситуаціях — холодні, раціональні, виважені думки та дії: скласти тривожну валізку, вирішити що робити з заняттями, подумати про запаси їжі, води, бензину...
It was the worst of times в одному сенсі, але в іншому — неоціненний досвід.
Анастасія Полушина, керівниця департаменту маркетингу, також розповіла як переживала перший день повномасштабної війни.
Близько 6-ї я прокинулась від телефонного дзвінка директора, який сказав: «Прокидайся, почалося, бомблять Київ та Дніпро».
Я одразу ж подзвонила бабусі в Донецьку область з абсолютним усвідомленням, що цього разу, на жаль, моє рідне місто точно окупують. Однак, завдяки нашим воїнам, ворог так і не зміг дійти (і я впевнена, точно не зможе) до міста, що розташоване лише в 40 км від Донецька.
Ми у відділі почали діяти одразу. Першочергово вимкнули всю рекламу, почали писати листи студентам про наші подальші дії, а також готувати новину про скасування уроків.
Анастасія разом з іншими працівниками долучилась до боротьби на інформаційному фронті. Як і більшість українців, наші фахівці робили те, що вміли найліпше: готували статті та новини з інформацією, яка мала стати у пригоді іншим.
Я думаю, найскладніше було нашому відділу роботи з клієнтами, адже необхідно було звʼязатися з понад 1500 студентів, знайти правильні слова, зрозуміти подальший алгоритм дій в обставинах абсолютної невизначеності, коли навіть найближче майбутнє стає невідомим.
Своїми спогадами про початок повномасштабної війни ділиться менеджерка по роботі з клієнтами, Ольга Терещенко. Вона згадує який контраст побачила тоді на центральних вулицях Києва. Хтось не поспішаючи пив каву, хтось їхав на самокаті, а хтось нервово пакував речі в автівки.
Десь по обіді нам зателефонувала дівчина зі Львова, яка мала через кілька днів складати іспит у нашому центрі. Вона почала питати: «Як ви там? Як ваші справи?».
Тоді я вперше чітко усвідомила наскільки ми об’єднані, оскільки відчула підтримку від абсолютно незнайомої людини.
Коли я казала їй, що скоріш за все, екзамени не будуть проводитись, в мене на очах були сльози. Насправді це був дуже щемливий момент.
Схожими спогадами ділиться й одна з академічних директорок Grade, Олена Бочкарьова.
Я прокинулась від вибухів, але запевняла себе, що це грім. Звісно, це був початок повномасштабного вторгнення. Я не була здивована, але не очікувала настільки масштабного удару.
Я занурилась у робочі чати, де постійно приходили нові повідомлення. Згодом написав Олексій та запросив до себе. Врешті, провела разом з 10 колегами півтора місяця, під час яких ми не лише ділили побут, а й запускали навчання та працювали над новим проєктом.
Переживши цей перший, і напевно найскладніший день, розпочалась довга боротьба і шлях постійної допомоги країні, армії та одне одному в Grade Education Centre.
Допомога ЗСУ
З перших днів повномасштабного вторгнення компанія робила внески на офіційний рахунок для підтримки армії, а також до великих українських фондів. Згодом ми вирішили зосередити свої донати на одному напрямку та обрали допомогу армії через знайомих волонтерів.
Друг Олексія, Андрій Бурахович, власник СТО, який повністю переформатував свій бізнес під станцію обслуговування автомобілів для військових і постійно займається пошуком, ремонтом та передачею транспорту на фронт, став тим волонтером, якому ми регулярно допомагаємо.
За рік нашої підтримки, вдалося приєднатися до відправки на фронт близько 300 машин. Ми продовжуємо допомагати, адже наша робота можлива лише завдяки постійній праці тисяч військових на фронті.
Ми точно знаємо куди направляємо кожну гривню, адже Андрій мій друг та людина, якій я цілком довіряю, йому точно можна поставити пам'ятник за життя, тому що він віддався повністю цій справі та якісно допомагає державі ще з 2014 року. Таку людину точно можна назвати справжнім сином України.
Освітні заходи
У червні 2022 року в Grade Education Centre вирішили зробити те, що вміємо найкраще — поділитись знаннями. Була організована конференція для викладачів англійської — Lessons for the Future.
Тоді ми віддали 50% прибутку, а також додаткові пожертвування від учасників на допомогу армії.
Загалом вдалося зібрати та перерахувати понад 88 тисяч гривень.
До цієї події приєднувалися люди з усього світу, що допомогло поширювати не лише знання, а й інформацію про війну в Україні.
Grade також тісно співпрацює з благодійним фондом «Добряк», який зараз здебільшого допомагає дітям-біженцям. Наприклад, нещодавно, на запит Харківської обласної державної адміністрації організація проводила тренінг з протидії та запобіганню насильства для дітей в евакуації.
Фото із заходу фонду «Добряк»
Grade Education Centre допомогли та профінансували проведення заходу для 20 дітлахів-біженців.
Крім того, на початку війни наші колеги, а саме Марина Гордієнко — операційна директорка, Юлія Чорна — спеціалістка з маркетингу, Олена Бочкарьова — академічна директорка та Юлія Корольова — менеджерка по роботі з клієнтами, стали робочими руками у фонді «Добряк» та допомагали доставляти адресну гуманітарну допомогу для незахищених верств населення, що у перші тижні війни опинились у вкрай скрутному становищі.
Ми також зголосились допомогти благодійному фонду «Жовта допомога», який займається гуманітарною підтримкою у Харкові. До нас звернулись представники організації, що потребували підвищити знання англійської для якісної співпраці та комунікації з іноземними донорами.
Grade Education Centre виділив 5 безплатних місць для навчання волонтерам фонду.
Гуртуймося!
Глобальні дії починаються насамперед із допомоги найближчому оточенню. Олексій наголошує, що в компанії завжди готові подати руку один одному в критичній ситуації.
Турбота один про одного всередині колективу також відіграла важливу роль на початку війни. Всіх тих, хто залишився у Києві й кому було некомфортно наодинці, я покликав жити до себе. Я написав усім «якщо вам страшно — приїжджайте». Так нас зібралось близько 10 людей.
Також оскільки наші співробітники розкидані Україною — деяким була потрібна допомога з виїздом з прифронтових територій. Наприклад, одна з наших викладачок мешкала в Херсонській області, тож ми допомогли, аби вона змогла виїхати звідти й почати жити в Києві.
Ми також допомагали з переїздом за кордон нашим колегам, які в перші дні опинилися у передмісті Києва: Ірпені, Бучі, Ворзелі. Їм доводилося тікати прямо з окупації.
Загалом намагалися допомогти всім, хто потрапив у страшні ситуації, хто мав проблеми зі здоров'ям чи будь-які інші негаразди, з якими ми б могли впоратись.
Колеги, які зібралися разом, продовжували працювати над проєктами центру
Один з щемних прикладів атмосфери, який панує в колективі — наша CELTA-тренерка з Македонії. Вона завжди просить відправляти 20% від її заробітної плати на допомогу Збройним Силам України. Ми старанно виконуємо її прохання!
Центр почав відновлювати заняття вже 14 березня, тобто ми були одними з перших, хто оговтавшись від першого шоку, почав сумлінно працювати над відновленням всіх процесів.
Перша зустріч після початку повномасштабного вторгнення в онлайн та офлайн форматах 8 березня 2022 року
Звісно, ще не раз довелось підлаштовуватись під нові обставини та:
- створювати безпечні умови роботи та навчання у центрі;
- проявляти гнучкість у графіках;
- боротись з блекаутами та запасатись зарядними станціями;
- стабільно зв'язуватись з Кембриджем;
- та постійно підтримувати одне одного!
Всі співробітники Grade поділяють мрію мільйонів українців — вистояти та перемогти якнайшвидше, а тому прагнуть докласти до цього максимум зусиль!
Про початок війни я дізналася від колеги, впевнена, перемогу ми також розділимо з колегами та будемо святкувати дуже-дуже гучно!
Підтримуйте своїх близьких, вірте та допомагайте Збройним Силам України та, звичайно ж, не зупиняйтесь у власному вдосконаленні заради майбутнього нашої країни!
Коментарі
Я дуже рада, що цей рік провела з Грейдом і як частина Грейду. Я пишаюся тим, як працювали (і продовжують працювати) мої колеги, щоб відновити навчання – усе було на моїх очах. Перемоги нам усім!
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)