Різноманітні міфи оточують людей з найдавніших часів. Здається, чим більше у людства нової інформації, тим більше й міфів утворюється довкола неї.
Спростовувати міфи через ту чи іншу думку доводиться вченим, медикам, історикам, політологам. Проте хибні думки побутують не лише у специфічних галузях, недоступним широкому загалу.
Щодо вивчення іноземної мови також існує безліч помилкових уявлень, які відлякують студентів або спотворюють їхні погляди на навчання. Тож у цьому блозі ми розглянемо найпоширеніші з них, аби дізнатися правду.
Спростовуватимемо 12 найпоширеніших міфів разом із фаховими викладачами-експертами з Grade.
Міф про швидкість навчання
Один мовний рівень можна засвоїти досить швидко
Такий міф дуже поширений, але для його спростування є два аргументи.
1. Коли ми опановуємо знання іноземної мови, то організовуємо навчання кілька разів на тиждень, адже не перебуваємо в потрібному середовищі, не спілкуємося та не чуємо цю іноземну мову повсякчас.
Для того, щоб вивчити кожний рівень англійської за шкалою CEFR потрібно певна кількість годин. Наприклад, за даними Кембриджського університету, аби перейти від рівня А2 до В1 треба займатися від 160 до 240 годин. Вмістити їх у короткий термін вкрай складно. Якщо взяти у середньому 200 годин на вивчення й поділити на 30 днів, то щодня потрібно займатися понад 6 годин.
2. Вивчення мови — це навичка, опановування якої потребує часу. Коли людина вивчає щось нове, у неї формуються нові нейронні зв’язки. Спочатку інформація потрапляє у короткочасну пам'ять, де ці звʼязки ще слабкі а потім її потрібно переводити у довгострокову. формуючи довгострокові нейронні звʼязки.
Те, що людина вивчила, слід вживати на практиці, повторювати й закріплювати. Інакше нейронні зв’язки руйнуються або зникають.
Теоретично можна за три місяці дуже інтенсивного навчання перейти від рівня В1 до В2, але якість навичок буде слабкою. Тому що за короткий проміжок часу дуже важко вдосконалити свої уміння так, аби вони відповідали заявленому рівню. Адже одна справа просто вивчити граматику, а інша — підтягнути читання, письмо та розуміння мови на слух.
Тож якісно опанувати один рівень мови швидко не вийде. Більш реально за кілька місяців освіжити й закріпити знання свого поточного рівня.
Міф про навантаження
Якщо записатися у групу рівня вище, людина буде тягнутися і все наздожене
Рівні в англійській мові — це фундамент. Не можна підійматися вище, якщо ви не освоїли попередні щаблі, адже наявні прогалини у знаннях дуже сильно гальмуватимуть вивчення мови далі.
Уявимо ситуацію: студент замість рівня В1+ пішов одразу на В2. На рівні В1+ він мав би вивчити, наприклад, вживання умовних речень чи Passive Voice, а на рівні В2 повторити матеріал й поглибити свої знання.
Проте, якщо попередній щабель не пройдено — доведеться вчити все практично з нуля. Адже неможливо повторити те, чого не знаєш.
Тож варто проходити навчання саме на своєму рівні та проходити тестування не тільки на знання лексики й граматики, а й розвитку інших навичок.
Адже трапляється, що людина добре читає англійською мовою, На рівні Intermediate й перекладає зі словником але у неї достатньо непропрацьовані навички listening, speaking та writing. У такій ситуації варто вивчати англійську з початкового етапу.
Міф про організацію навчання
Онлайн навчатися неефективно, краще займатися тільки офлайн
В онлайні навчання відбувається за тим же принципом, що й офлайн. Група розбирає певну ситуацію, ознайомлюючись з новими словами та граматичними конструкціями. Потім студенти виконують вправи й спілкуються з партнерами, проте не фізично, а в breakout rooms.
Звичайно, певні моменти відрізняються чи забираю більше часу. Наприклад, на розподілення студентів “по кімнатах” йде хвилина, а не пару секунд, як було б у класі. Також можуть бути нюанси з якістю звуку, що завадить одразу почути викладача чи одногрупника. Проте загальна специфіка викладання не відрізняється й навчання онлайн є так само ефективним.
Міф про спосіб навчання
У групі навчатися неефективно, варто займатися лише індивідуально
Існування такого міфу свідчить про те, що у людей був тільки один досвід навчання у групі, й той негативний. Наприклад, так могло бути в школі, коли клас спостерігав за тим, як викладач по черзі говорить із кожним, або ставив запитання, на які відповідали найшвидші учні.
У добре організованому груповому занятті все відбувається по-іншому, кожен студент робить щось корисне, а не чекає. Викладач не говорить по черзі з кожним, а налагоджує роботу так, що студенти відпрацьовують вивчений матеріал у парах. Якщо це діалог, то кожен проговорить його зі своїми партнерами по кілька разів, а відтак точно запам’ятає.
Завдання викладача зробити так, аби всі працювали одночасно, а він міг контролювати процес, допомагати студентам та виправляти за потреби. Студенти відпрацьовують те, що вивчили, на практиці, зокрема, на ситуаціях, близьких до реальних. Робота у групі ефективніша, адже ви говоритимете більше, ніж сам на сам з викладачем.
Щодо навичок читання й аудіювання, то вони розвиваються індивідуально, а отже неважливо, скільки людей при цьому навчається разом з вами.
Міф про викладання
Кожен, хто знає англійську, може бути викладачем
Не всі, хто знають мову, можуть стати ефективними вчителями, адже методика викладання — це окрема галузь.
Якщо людина розуміє граматику, але не вміє доступно пояснити правила, то її цінність як викладача нульова. Так само як і тоді, коли вона пояснила граматику, але не здатна зробити так, щоб студенти використовували її на практиці.
Викладач знає, як навчити людину і зробити так, щоб вона практикувалася та запам’ятала матеріал. Він знає, які у студентів можуть бути проблеми та як їх вирішити. Викладач — окрема професія, яку треба здобути.
Міф про викладачів-українців
Вивчити іноземну мову можна тільки з викладачем-носієм, а з українським спеціалістом сенсу займатися немає
Це неправильно, бо знання мови автоматично не робить її носія учителем, як ми зазначили вище. Для того, щоб викладати, потрібні певні навички. Є нюанси мови, які людина без спеціальної підготовки не може пояснити іноземцю. Якщо людина не готувалася, не працювала зі спеціальними підручниками й не пройшла підготовку, то найімовірніше, вона не зможе нікого навчити.
Перевага наших викладачів ще й у тому, що вони знають, де українці можуть набивати гулі, як вони сприймають матеріал і як вдало пояснити їм всі нюанси англійської.
Я викладач не тому, що я native speaker, а, тому що у мене достатній рівень мови, і я знаю методику викладання. Не тільки, як розʼяснити граматичні нюанси, а і як розвинути навичку читання, досягти правильної вимови та навчити людину писати.
Плюсом українській спеціалістів є і те, що вони викладають уніфікований варіант мови, який буде зрозумілий всюди. Тоді як викладач-носій з певної частини США, Канади чи Великої Британії може мати певні регіональні особливості.
Міф про англомовне середовище
Англійську мову можна вивчити лише якщо поїхати в англомовну країну
Можливо, такий спосіб був би доречним, коли не було доступу до ресурсів, Наприклад, у Радянському Союзі чи 1990-х роках але не тепер.
І загалом варто врахувати, що при вивченні іноземної мови, студентам потрібна відповідна кількість годин і практика. Останню можна організувати різними способами й при цьому не обовʼязково мати справжнє англомовне середовище.
Наприклад, перегляд англомовного фільму — це вже симуляція мовного середовища. Звісно, в такій діяльності ви не є активним учасником, але можете слухати героїв, читати субтитри та вчити нову лексику.
Крім того, нині у кожного є можливість спілкуватися з людьми з різних частин світу, читати книжки в оригіналі та відвідувати курси.
Міф про граматику
Можна не вчити граматику, а відточувати тільки розмовну англійську (і навпаки)
Граматика існує не просто так. Її потрібно вчити для того, щоб звучати грамотно, повною мірою виражати свою думку, гарно розуміти сенс сказаного чи написаного.
Наприклад, якщо ви говорите про майбутнє тільки за допомогою дієслова will, то кажете лише про свою точку зору або даєте певний прогноз. А в англійській мові для розмови про майбутнє також можна вживати Present Continuous чи конструкцію to be going.
Незнання граматики призводить до того, що людина закриває для себе цілий спектр сенсів.
Тепер розглянемо зворотну ситуацію, коли людина добре знає граматику. Наприклад, вона розуміє, що Present Simple вживається у розмові про щоденні ситуації. Проте, якщо вона не знає слів, то не зможе висловлюватися повно та цікаво.
Мова — це граматизований вокабуляр, а не лексикована граматика. Граматика важлива, але якщо її нічим не наповнювати, то користі від того буде мало.
Без лексики людина не зможе розмовляти, навіть маючи гарні знання правил.
Міф про методи навчання
Граматику можна вивчити лише з табличками, а щоб вчити слова, слід обовʼязково вести словничок
Коли студенти вчать граматику з таблиці — це ще називається дедуктивним методом. Тобто вони спочатку дізнаються правило, а потім будують речення відповідно до нього.
Однак, існує інший шлях, коли спочатку створюється мовна ситуація, а вже потім вивчається граматична конструкція. Тобто спочатку викладач дивиться, яку конструкцію використали студенти й розбирають, як вона утворюється та коли вживається. Це називається індуктивний метод навчання.
Таблички — це класичний варіант вивчення мови, що походить з латини й давньогрецької мови. Тоді мову вивчали за підручниками й нею майже не спілкувалися, лише читали книжки.
Нам мова потрібна для того, щоб говорити нею й розуміти інших на слух. Тож, виходячи з ситуації, ми переходимо до конструкції, й такий метод добре працює. Звісно, це не єдиний спосіб вивчення граматики, але він дозволяє швидко засвоювати знання та розвивати всі навички.
Ведення словника з перекладом і транскрипцією для вивчення слів має кілька недоліків. По-перше, не факт, що ви правильно зрозуміли, як звучить та читається слово. По-друге, переклад — це ситуативна й ненадійна річ.
Деякі слова, особливо фразові дієслова, по-різному перекладаються залежно від контексту. Наприклад, make up може означати як “макіяж”, так і “щось вигадувати”.
Якщо ви напишете лише один переклад слова, в майбутньому це може не допомогти вжити його доречно.
Слова потрібно вчити, щоб запам’ятати, а за допомогою такого словника це непросто, бо йдеться про механічне запам’ятовування. Лексика, як і граматика, потребує контексту, який не дає просте записування слів. Проте якщо людина бачила певну картинку чи ситуацію, то запамʼятаємо слово краще, оскільки у неї буде асоціація.
Словник стане корисним, якщо потрібно вивчити конкретні поняття та терміни. Наприклад, медичну чи юридичну англійську, але для загальної англійської цей метод не має значного успіху.
Міф про різноманітність англійської
Бажання вивчити тільки британську англійську чи американську
У такій ситуації все залежить від мотивації студента. Якщо він мріє мати британську вимову, то може знайти викладача, який допоможе це зробити. Якщо потрібна американська англійська для роботи з партнерами зі США, то можна зосередитися на її вивченні.
Якщо ж конкретної причини немає, краще вивчати такий варіант англійської, який буде зрозумілий всюди. До того ж у всіх хороших підручниках цей момент враховано. Навіть якщо ви навчаєтеся по британському підручнику, то в розділі аудіювання будуть діалоги з носіями різних акцентів. Наприклад, британський, ірландський, шотландський чи американський. Підручники дуже часто дають різні варіанти англійської мови, щоб люди могли їх розпізнати за кордоном.
Міф про помилки
Якщо викладач не виправляє кожну помилку — це поганий викладач
Не всі помилки треба виправляти або звертати на них увагу у конкретний момент.
Трапляється, студент допускає помилку, адже він щось завчив неправильно. Це так звана “вкорінена помилка”, яку дуже важко змінити, бо вона видається автоматично. Є помилки, які люди роблять, бо в них немає достатньої практики, або вони експериментують з мовою.
Розглянемо ситуацію: студент на рівні А2 каже If I will see it, I tell you. На цьому рівні група ще не вивчала умовні речення і не знає, що після If дієслово will не вживається. Викладач не буде зупинятися на цьому моменті, бо студенти будуть вивчати умовні речення пізніше.
Є помилки, які треба обов’язково виправляти. Наприклад, при вивченні нового матеріалу. Якщо група вчить Present Perfect, то викладач робитиме все для того, щоб ви вживали цей час правильно та вказуватиме на неточності.
Знаючи, які бувають помилки, слухаючи та розуміючи, в який момент уроку студенти їх роблять, викладач вирішує, як відреагувати. Він знає, чи вказати на неточність одразу, розібрати її в кінці уроку чи не акцентувати на цьому увагу.
Міф про підготовку до іспитів
Якщо у людини високий рівень володіння англійською мовою, їй необовʼязково готуватися до міжнародних іспитів
Це не зовсім так, адже для того, щоб скласти міжнародний іспит потрібно не лише добре володіти мовою, а й мати гарно розвинені екзаменаційні навички. Вони допоможуть отримати максимальний результат з урахуванням вашого рівня.
Йдучи на іспит, ви маєте розуміти, як виконується те чи інше завдання, знати, як розраховувати свій час та вміти переносити відповіді у бланк.
Якщо ви не знаєте специфіку тесту, то можете зробити щось неправильно, припуститися помилки чи виконувати завдання нераціонально.
Наприклад, коли кандидат складає секцію письма на IELTS, йому потрібно за 20 хвилин описати графік англійською мовою. Навіть якщо він добре володіє мовою і може чітко описувати графіки усно, на письмі це зробити важче, особливо, якщо раніше він цього не робив. За таких обставин кандидат за виділений час, імовірно, може написати лише один абзац і, ймовірно, у ньому не буде того, за що можна отримати найвищу оцінку.
Тобто без розуміння специфіки виконання завдань і екзаменаційних навичок вам буде набагато важче скласти іспит або ви це зробите гірше, ніж могли б.
Сподіваємося, наш блог розвіяв усі міфи щодо вивчення англійської мови, які ви коли-небудь чули. В іншому випадку залишайте свої думки щодо цієї теми у коментарях. Ми будемо вдячні за зворотний звʼязок!
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)