☝ Яка б мова не була вашою рідною, погодьтеся, що коли ви спілкуєтеся із друзями та рідними, ви не думаєте про те, що та як ви говорите. На щастя, українська та російська не настільки прив’язані до побудови речень. В англійській же все трохи інакше.
Є певний порядок слів у реченні, якого треба дотримуватися. Хоча допоміжне дієслово далеко не завжди має бути присутнім, дуже часто без нього ніяк. Дієслова – як смислові, так і допоміжні – мають різні закінчення, які залежать від наявного підмета. Є така штука, як фразові та модальні дієслова. А що говорити про ідіоми, спеціальні вислови та сленг?..
Так, розібратися в цьому нелегко. Але якщо ви як уже тільки не пробували розібратися з різними частинами мови, а однаково їх не розумієте — можливо, настав час вивчити повну їх класифікацію. Не переживайте, ми вам у цьому допоможемо! Тож заваріть собі запашної кави, візьміть трохи печива та сідайте читати пояснення різних частин англійської мови.
Класифікація
Як і в українській та російській мовах, в англійській частини мови поділяються на дві великі частини: самостійні та службові. Що це означає? Представники клану Самостійних, так би мовити, make sense самі собою, повідомляючи нам певну інформацію. А от об’єднання Службових не мають такої мети чи функції. Усе ж це не означає, що можна повністю обійтися без них: вони поєднують Самостійні між собою, додають реченням сенсу, а дехто навіть додає мовленню емоційного забарвлення! Давайте тепер розберемося детальніше з кожним із них.
Нагадаємо, що у нашому освтіньому центрі є англійська онлайн, тому ви зможете навчатись будь-де за зручним графіком.
Досьє Самостійних
Несуть інформацію самостійно. Аби краще зрозуміти теорію, спробуємо розказати вам історію з їхньою допомогою.
Іменник (Noun)
Частина мови, яка відповідає на питання «Хто/Що?» та позначає предмет, явища, поняття тощо.
Іменники поділяються на кілька груп:
- Загальні назви (Common): позначають групу, клас та явище, місце, тварину тощо – cat, happiness, city.
- Власні назви (Proper): вказують на назви тварин, людей, міст, річок, морів тощо – Cyprus, Google, Maxim.
Загальні іменники також можуть поділятися на кілька видів:
- Злічувані (Countable): стосуються предметів, які можна порахувати, мають форми однини та множини – mouse/mice, dog/dogs.
- Незлічувані (Uncountable): мають лише одну форму та не можуть бути пораховані без вказаних мір виміру – love, water, iron.
Почнемо нашу історію. Давайте уявимо собі молодого хлопця: guy. Слово “guy” відповідає на питання “хто?”, тож це — іменник. Який? Оскільки хлопців у світі багато, він — загальний. А от чи можемо їх порахувати? Чом би й ні? 🙂 Тож слово “guy” є загальним злічувальним іменником.
Тепер давайте дамо йому ім’я, хай це буде Alex. Це слово все ще відповідає на питання “хто?”, тож це — іменник. Але тепер це власна назва, бо мова йде про ім’я. Чи можемо ми порахувати Саш? Звичайно, особливо якщо мова йде про те, скільки Саш у цьому класі чи в сусідньому під’їзді. Тож “Alex” – це злічувальна власна назва.
Okie-dokie-smokie, йдемо далі.
Дієслово (Verb)
Частина мови для позначення стану та дії, відповідає на питання «Що робити/зробити?». В англійській дієслово може змінювати форму, має число (тільки в деяких випадках) та час.
Згідно з функціями ділиться на:
- Смислові (Notional): дія або стан іменника, можуть виступати у якості простого присудка – to work/love/believe.
- Зв’язки (Link): потрібні для «зв’язування» іменника з іншими складниками речення – to be/become/get.
- Допоміжні (Auxiliary): не мають перекладу на інші мови, вживаються для утворення форм та конструкцій у реченні – shall, do, will, be.
- Модальні (Modal): мають менше значення, вказують на стан; часто використовуються зі смисловим дієсловом поруч – can, may, need.
Усі англійські дієслова поділяються на кілька основних форм: перша (інфінітив без частки “to”), друга (форма минулого неозначеного часу), третя (форма дієприкметника минулого часу) та форма із закінченням -ing. Який вигляд це має на практиці?
Згадаємо нашого Сашка… Йой, перепрошую, Алекса 🙂 Що він може робити? Ну, наприклад, Alex works – він працює. Яке дієслово допомогло нам тут? Смислове: to work. Alex loves music – тут маємо аж два іменники (власна та загальна назва) і смислове дієслово to love. Можна піти в минуле: Alex worked — він працював. Звісно, поки що ми не додаємо інших частин мови, а отже не можемо визначити, коли ж був останній робочий день нашого Алекса: учора, місяць тому, а то й рік… До початку карантину 🙂
Йдемо далі!
Прикметник (Adjective)
У реченні описує ознаку, характеристику особи, предмета, абстрактного явища тощо. Відповідає на питання «Який? Яка? Яке? Які?». Може давати найрізноманітнішу інформацію про розмір, вагу, зріст, колір, вік, матеріал, психічний стан та багато іншого. Велика відмінність цієї частини мови в англійській – у відсутності роду та числа, незмінній формі.
Прикметники за значенням розділяються на групи:
- Якісні (Qualitative): визначають характеристику предмета, явища – black, strong.
- Відносні (Relative): не утворюють ступені порівняння, використовуються для позначення зв’язків, галузей знань, національності, місця – wooden, Polish, monthly.
- Кількісні (Numeral): вказують на точну або приблизну кількість іменників у реченні – third, certain.
Як ми можемо застосувати прикметники в розповіді про Алекса? Наприклад, Alex loves good music. Звісно, на смак і колір фломастери різні, але ви, певно, погодитеся, що є універсально хороша музика, правда? А оскільки в цьому реченні ми додали їй характеристику, то цей прикметник — якісний.
Наша наступна зупинка – прислівник.
Прислівник (Adverb)
У реченні вказує на обставину дії. Як правило, любить місця поряд із дієсловами та прикметниками. Відповідає на питання «Як?», «Куди?», «Де?», «Коли?» та «Звідки?».
Залежно від значення, поділяється на категорії:
- Способу дії (Manner): означають метод та спосіб виконання – badly, fast, slowly.
- Місця (Place): вказують на місце, у якому відбувається дія – here, there, near.
- Часу (Time): уточнюють час або проміжок, коли відбувалася дія – today, soon, now.
- Ступеня (Degree): означають ступінь та міру виконання основної дії – very, just, much.
- Частотності (Frequency): вказують на частоту та періодичність – always, often, ever.
- Впевненості (Certainty): позначають упевненість основної особи – definitely, maybe, clearly.
Прислівники можуть виступати в ролі питальних слів, що пов’язують частини складнопідрядних речень – when, how, why та інші.
Повертаючись до нашого Алекса, можна сказати, що Alex loves music greatly (спосіб дії). Alex works today (часу). Alex always cooks borshch (частнотності). Вам не здається, що я занадто часто повторюю його ім’я? Може, час замінити його? Яка частина мови нам допоможе?
Займенник (Pronoun)
Вказує на предмети, осіб, явища, не називаючи їх. Використовуються переважно для уникнення тавтології, як, наприклад, було в попередньому абзаці.
Поділяються на шість основних груп:
- Особові (Personal): завжди мають називний відмінок, є підметом у реченні – I, he, she, they.
- Присвійні (Possessive): зазначають, кому належить предмет/особа – my, their, her.
- Зворотні (Reflexive): використовуються, якщо дія вказує на її виконавця, коли один і той же предмет чи особа виступає підметом і додатком; українською перекладаються дісловами із закінченнями -сь, -ся або займенником “себе” – myself, ourselves, yourself.
- Виразні (Intensive): зазначають самостійність виконуваної дії, можуть вживатися з дієсловами; українською перекладаються як «сам»/«сама»/«само»/«самі» – myself, herself, itself.
- Питальні (Interrogative): у реченні розташовуються на початку, перед іменником – which, what.
- Вказівні (Demonstrative): буквально вказують на щось, стоять перед словом, яке визначають – this, these.
Давайте тепер впишемо займенники в розповідь про Алекса.
This is Alex. He works here. What music does he like? Why do you ask me? Go ask him!
Згідно з тим, що ми розглянули, this – вказівний займенник (“Це (вказали на хлопця, можна навіть рукою) — Алекс”), а what — питальний. Усі інші згадані слова ми з вами вже розібрали, тут є дієслова, іменники, прислівники та займенники. Чи можете розпізнати, де що?
Йдемо далі! Остання самостійна частина мови — числівник.
Числівник (Numeral)
Позначає кількість/порядок предметів у реченні. Числівники можуть ставати означенням або входити до складу присудка.
Вони поділяються всього на дві категорії:
- Кількісні (Cardinal): відповідають на питання «Скільки?», вказують точне число предметів у реченні – one, six, ten.
- Порядкові (Ordinal): відповідають на питання «Котрий?», означають порядок розташування або номер предмета чи особи, наприклад, у певній черзі – first, sixth, tenth.
Щодо нашого Алекса, то числівники в його житті – теж не рідкість, зокрема через те, наскільки популярним є його ім’я. Тому з ним часто трапляється щось подібне:
– Hi! I need Alex, is he here? (Привіт, мені потрібен Алекс. Він тут?)
– Which one? We have ten. (Який саме? У нас їх 10!)
Дивіться на нас, ми вже будуємо цілі діалоги із самостійних частин мови!.. Але підбирати такі приклади не зовсім легко, повірте на слово людині, що пише цю статтю. Це черговий раз доводить, що без службових частин мови ми спілкуватися не зможемо. Тож давайте розберемося із ними.
Досьє на Службових
В українській мові є лише три службові частини мови: частка, сполучник та прийменник. В англійській їхній клуб поповнюється ще одним членом — артиклем. Їхня роль — поєднання слів, поглиблення значення та емоційне забарвлення речення.
Артикль (Article)
Службове слово, що поєднується виключно з іменниками для вказівки визначеності/невизначеності, відрізнення іменника від інших частин мови.
Має кілька видів:
- Неозначений (a/an): ставиться перед обчислювальними іменником в однині, під час першої згадки предмета, за відсутності його виокремлення від інших.
- Означений (the): ставиться для виокремлення предмета, вказує на нього, може використовуватись у множині.
- Zero article (нульовий артикль) – це відсутність неозначеного (a/an) або означеного (the) артиклів перед іменником. Трапляється, коли мова йде про наявність присвійних та вказівних займенників, загальні назви роду та поняття, назви днів/місяців/свят, кольорів (коли висловлені іменниками), напоїв та їжею, назв іноземних мов, хвороб, різновидів спорту, місцезнаходження, власних і географічних назв, у газетних заголовках та сталих висловах.
Повернемося до історії з Алексом та спробуємо додати в неї артиклі. Що можемо сказати про нього?
Alex works here. His colleagues like him. He is a reliable worker and a good fellow. — Алекс працює тут. Його колеги люблять його. Він — надійний працівник та хороший хлопець.
Тепер можна й резюме складати, чи не так? Артикль є настільки важливим, що багато вчителів радять вчити нові слова одразу з ними. Тож пропускати їх не можна.
А як щодо інших частин мови?
Прийменник (Preposition)
Є додатковою частиною мови, що створює зв’язок між словами, а також висловлює залежності між ними та послідовність подій. Має незмінну форму, не вживається самостійно від інших членів речення.
Прийменники поділяються на види:
- Місця (Place): вказують на місце, де перебуває діяч або виконується дія – behind, around, over.
- Руху (Movement): вживаються для вказівки на напрямок, початкові та кінцеві точки дії – from, into, under.
- Часу (Time): відповідають за тривалість, проміжок часу тощо – after, during, until.
- Діяча/предмета (Agent and instrument): позначають особу-виконавця або предмет, яким виконується дія – by, on, with.
Alex works at a local factory. He goes there by bike five days a week. He works from 8 to 5. After work Alex often goes to the park. — Алекс працює на місцевій фабриці. Він добирається туди велосипедом 5 днів на тиждень. Він працює з 8-ої до 5-ої. Після роботи Алекс часто їде до парку.
Переходимо до наступної службової частини англійської мови.
Сполучник (Conjunction)
Пов’язує будь-які слова, фрагменти складносурядних та складнопідрядних речень. Має незмінну форму, не може вживатися без інших частин речення.
За значенням вони поділяються на:
- Сурядні (Coordinating): вживаються між однаковими/однорідними фрагментами – and, or, so.
- Підрядні (Subordinating): зв’язують підрядне речення з основною частиною – as, if, while.
- Парні (correlative): поєднують вислови, слова та інші фрагменти – if_then, rather_or, both_and.
Окремо до сполучників зараховують ще і сполучникові прислівники, що використовуються в складносурядних реченнях: also, however, meanwhile та інші.
Спробуємо додати Алексу декілька сполучників?
Alex likes working there, but he is quitting soon. He will move and live at another place. If everything works out well, then he will move in three months. — Алексу подобається працювати там, але він скоро звільниться. Він переїде та буде жити в іншому місці. Якщо все піде добре, то він переїде через три місяці.
Які сполучники ви тут бачите? Перший — but — підрядний, and — сурядний, а використаний в останньому реченні if_then — парний.
Чи ви вже можете розпізнати всі інші частини мови в цьому уривку? А ми йдемо далі.
Частка (Particle)
Належить до службових слів/висловів, за допомогою яких створюються відтінки слів та словосполучень. За межами речення не має власного значення, не змінює форму.
Частки бувають:
- Виокремлювально-обмежувальні (Limiting particles): вживаються для підкреслення або обмеження певної дії. До них належать even, only, merely, solely, just, alone.
- Підсилювальні (Intensifying particles), що посилюють значення вживаних слів: all, even, hardly, never, simply, still, yet.
- Уточнювальні (Specifying particles), що конкретизують значення вживаних слів: right, exactly, precisely.
- Заперечна частка (Negative particle) not.
- Інфінітивна частка (Infinitive particle) to.
- Додаткова частка (additive particle) else (для доповнення вже згаданої інформації).
- Єднальні частки, що поєднують висловлювання з попередньою частиною речення: also, too, either, as well.
Як там справи в Алекса? Давайте поглянемо.
Alex gets up exactly at 8 am. He doesn’t like stalling. Does he ever oversleep? Hardly ever. – Алекс встає точно о 8-ій ранку. Йому не подобається відкладати на потім. Чи він може хоч колись проспати? Практично ніколи.
Тут у нас цілий букет: й уточнювальна exactly, і заперечна not, і підсилювальна hardly… Але перед тим, як я нарешті вас відпущу розглядати та аналізувати цей букет, я маю для вас останній сюрприз.
Досьє на…
Ага! Попались! Йой, ви що, думали, що тут усе так просто? Ех, якби ж тільки все закінчувалося на самостійних та службових частинах мови!.. Е ні, тут ще є окрема, ОСОБЛИВА частина мови, яку геть ніхто не годен зарахувати ні до тієї, ні до іншої групи. Чому?.. Бо їй бракує характеристик.
Звернули увагу на рівень емоційності попереднього абзацу? Натяк зрозумілий?
Вигуки в англійській мові
Вигуки (Interjections) – це особливо-унікальні звуки/слова/фрази, головне завдання яких — висловлення емоцій, позитивних, нейтральних та негативних. Вони характерні для усної мови, часто трапляються у порівняно нещодавно написаній художній літературі. Вигуки не можуть бути членами речення, до них не задати запитань. Вони можуть вживатися у фразах або самостійно. Деякі приклади: Jeez — йой, Ahem — кхем-кхем, Eeww — фуууу.
От уявіть реакцію Алекса, якби він почув/прочитав, що ми тут на ньому натренували. Як думаєте, що би він сказав: “Hooray, I’m in an article!” чи “Eeww, stop writing about me!”?
Take care 🙂 And go practice!
Що ще почитати: Their, they’re, there – у чому різниця та як їх не плутати.
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)