Викладачі по всьому світу наслідують дві найпоширеніші моделі англійської вимови: британську або американську. Вони й справді суттєво відрізняються на слух. Хтось вважає, що американську вимову студентам набагато легше зрозуміти, а комусь більше до душі акцент як у самої британської королеви чи дикторів телеканалу BBC.
На міжнародних іспитах, наприклад, IELTS, TOEFL чи Cambridge English, нерідко можна почути й інші акценти англійської вимови. Тож якому акценту все-таки навчати студентів? З’ясуємо далі.
Основні відмінності між британською та американською вимовами
Мовчазна ‘r’
Це, мабуть, найпомітніша різниця двох акцентів. Британці вимовляють звук /r/ лише тоді, коли після нього є будь-який голосний. Американці ж вимовляють усі написані літери ‘r’. Наприклад:
GB: PARK /pɑːk/, HORSE /hɔːs/, FURTHER /ˈfɜːðə/
GA: PARK /pɑrk/, HORSE /hɔrs/, FURTHER /ˈfɜrðər/
Голосні звуки
Більшість голосних звуків в обох варіантах однакові. Втім є декілька звуків, які суттєво змінюються.
Британська /ɒ/ змінюється на /ɑ/
У британській вимові використовується заокруглений відкритий звук /ɒ/ для таких слів, як SHOP /ʃɒp/, LOST /lɒst/ і WANT /wɒnt/. В американській ми не округлюємо губи, тому це: /ʃɑp/, /lɑst/ & /wɑnt/.
Дифтонг /ɪə/стає /ɪr/
Британський звук /ɪə/ у таких словах, як STEER /stɪə/, CLEAR /klɪə/ та CHEER /tʃɪə/, американці вимовляють як /ɪr/. Наприклад: /stɪr/, /klɪr/ & /tʃɪr/.
Дифтонг /əʊ/ змінюється на /oʊ/
У британській англійській вимові дифтонг /əʊ/ вимовляється посередині ротової порожнини GO, NO & SHOW, тоді як в американській він починається біля задньої стінки горла /oʊ/: GO /goʊ/, NO /noʊ/, SHOW /ʃoʊ/.
Довжина голосних звуків
Існує велика різниця між довжиною голосних звуків в британській та американській вимові. Причому деякі з них вимовляються значно довше, ніж їхні американські аналоги. Частково це пов’язано з додатковою вимовою “r”. Наприклад:
GB: heard /həːd/, bar /bɑː/, caught /kɔːt/, need /niːd/, shoe /ʃuː/
GA: heard /hərd/, bar /bɑr/, caught kɑt/, need /nid/, shoe /ʃu/
Приголосні звуки
/t/
Дуже часто можна почути, що американці вимовляють цей звук як /d/ перед ненаголошеними голосними. Наприклад, WATER, FIGHTER, GOT IT будуть звучати як WADER, FIGHDER, GOD IT.
/j/
У британській вимові /j/ з’являється після
/t, d, n, l, s, z/,
альвеолярні приголосні
а в американській цей звук опускається:
GB: /t/ TUNE /tjuːn/, /d/ DUTY /ˈdjuːti/, /n/ NEW /njuː/, /l/ LEWD /ljuːd/, /s/ SUIT /sjuːt/, /z/ EXUDE /ɪgˈzjuːd/
GA: TUNE /tun/, DUTY /ˈduti/, NEW /nu/, LEWD /lud/, SUIT /sut/, EXUDE / ɪgˈzud/
Це називають «yod dropping».
Наголос у словах
Деякі слова в американській англійській наголошуються по-іншому, особливо ті, що мають французьке походження. У таких словах наголос зберігається на останньому складі, а британці наголошують перший склад. Наприклад:
GB: GARAGE /ˈɡær.ɑːʒ/, GOURMET /ˈɡɔː.meɪ/, BALLET ˈbæl.eɪ/, BROCHURE /ˈbrəʊ.ʃər/
GA: GARAGE /ɡəˈrɑːʒ/, GOURMET /ˈɡʊr.meɪ/, BALLET /bælˈeɪ/, BROCHURE /broʊˈʃʊr/
Британський та американський акценти на практиці
Якому ж з акцентів слід навчати студентів? Це вічне запитання, яке викликає суперечки у вчителів по всьому світі. Втім, з точки зору сучасних підходів до викладання англійської мови — мови комунікації — не так важливо, який у кого акцент. Ось що думає з цього приводу Едріен Андерхілл, автор фонемної таблиці, більш відомий у світі ELT як “pronunciation guru”:
На мою думку, ми повинні навчати студентів нашому власному акценту. Незалежно від того, чи англійська ваша рідна мова чи ні, навчайте студентів тому акценту, з яким розмовляєте самі. Розкажіть їм, що у світі люди розмовляють англійською з різними акцентами, і що ви познайомите їх з цими акцентами за допомогою матеріалів курсу, інтернету, фільмів, і що вони (студенти) навіть можуть спробувати розмовляти з цими акцентами. Якщо їм буде весело з акцентами, їм буде цікаво працювати над вимовою, і це лише зміцнить їхню впевненість.
І справді так вже склалося історично, що британський акцент, а точніше Received Pronunciation (RP), найчастіше використовується у навчальних матеріалах. А втім, реальність змінюється, як і сама мова, тому ми можемо орієнтуватися на цей акцент, але ми не маємо змушувати студентів “розмовляти англійською як нейтіви”.
Едріен Андерхілл додає з цього приводу:
Не потрібно казати студентам, щоб вони позбувалися свого акценту, тому що кожен з нас має свій акцент. Наше завдання — допомогти студентам розмовляти та розуміти англійську на слух з впевненістю, а також показати їм, що вони можуть розвивати та змінювати власну вимову у напрямку будь-якого акценту, якщо їм це цікаво та потрібно. Найважливіше, що вони дізнаються, що можна вчити нові варіанти вимови, що їх розуміють, та що їм це подобається.
Тренувати вимову потрібно через дві важливі мети: розмовну/продуктивну та аудіальну/рецептивну. Ми можемо повільніше та уважніше говорити англійською, а ціль для аудіювання вимагає від учнів слідкувати за швидшими мовцями з різними акцентами та різною чіткістю. Наприклад, хтось може сказати “What’s the time?”, але потрібно розуміти інших, які кажуть “wostime?”.
Поради для навчання студентів
Едріен Андерхілл дає наступні поради щодо навчання студентів певному акценту:
1.Будьте відверті зі студентами.
Розкажіть студентам про власний акцент, адже англійська для вас іноземна. Попросіть студентів продемонструвати різні акценти їхньою рідною мовою. Це дасть їм розуміння того, що ви не надаєте перевагу певному акценту, і що існують різні акценти англійської вимови у світі та в межах однієї країни. Дайте їм спробувати зімітувати британський та американський, наприклад.
2. Дайте можливість студентам чути якомога більше різних акцентів.
Використовуйте матеріали та ресурси, які допоможуть студентам познайомитися з різними акцентами: американським, новозеландським, австралійським тощо. Дозвольте їм помічати відмінності у різних акцентах.
3. Грайте з різними акцентами.
Найкращий спосіб навчитися розрізняти різні акценти — спробувати вимовити щось. Спробуйте робити це грайливо та із задоволенням. Заохочуйте студентів прислухатися до відмінностей і, перш за все, насолоджуватися цим.
4. Практикуйте вимову окремих звуків та слів, але одразу з’єднуйте їх між собою.
Допоможіть своїм учням відпрацювати окремі звуки, але потім переконайтеся, що вони об’єднують звуки в слова, а слова об’єднують у зв’язане мовлення. Використовуючи смартфон, студенти можуть попрактикуватися записувати та прослуховувати власні версії зв’язаних речень, які ви практикуєте на уроці.
5. Прагніть до комфортної розбірливості.
Скажіть своїм студентам, що основна мета вивчення англійської мови — це «комфортна розбірливість» під час говоріння чи слухання. Для того, щоб розвинути вміння слухати швидке мовлення, студенти мають наслідувати та практикувати фрагменти швидкого мовлення. Не тому, що їм самим потрібно швидко говорити, а тому, що це допомагає швидко слухати.
Сподіваємося, що поради Едріена Андерхілла допоможуть вашим студентам розмовляти англійською впевнено та не соромитися власного акценту. Адже багато чого у вивченні мови залежить від ставлення викладача.
Бажаємо досягти успіхів у цій цікавій темі, незалежно від того, викладаєте ви розмовну англійську онлайн чи офлайн. Залишайтеся на зв’язку з Grade!
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)