Незважаючи на безліч доступної інформації про різні частини іспиту та правильні стратегії його складання, багато студентів не зважають на один справді важливий момент — як уникнути найпоширеніших помилок, які можуть коштувати їм цінних балів та завадити в отриманні сертифікату, заради якого вони працювали протягом багатьох місяців, а іноді навіть років. Тож давайте розглянемо найчастіші помилки на B2 First (FCE).
Непрямі запитання
Непрямі запитання — це питання у непрямій мові, що передають лише їх зміст. Що ви думаєте стосовно наступних прикладів?
1. Can you tell me where is the bank?
2. He asked me what does ‘kitsch’ mean.
На перший погляд запитання, виділені жирним шрифтом, побудовані правильно, адже у них є питальне слово, допоміжне дієслово, підмет та присудок. Але вони є частиною іншого запитання чи речення, тому вже не є питаннями. Отже порядок слів у них має бути змінено на такий, як у стверджувальних реченнях: підмет + присудок. Тож правильно буде:
1. Can you tell me where the bank is?
2. He asked me what ‘kitsch’ means.
Також не забувайте, що у непрямій мові змінюється і час дієслова:
‘What’s the time?’ — He asked me what the time was.
‘Say’ чи ‘tell’?
Неправильні дієслова ‘say’ і ‘tell’ мають подібне значення, але не однакове.
- They asked if I was looking for work and I said yes.
- Then he told me how he had got the job by lying about his age.
У непрямій мові ‘say’ і ‘tell’ використовуються по-різному. ‘Say’ зосереджується на словах, які хтось сказав. ‘Tell’ більше зосереджується на змісті або основному вмісту того, що хтось сказав:
- Hello,’ she said. А не : ‘Hello,’ she
told. - She told him they were going on holiday. (Основна увага приділяється інформації.)
‘Tell’ завжди вживається з особою: tell + someone + something:
‘I am a film star’ – She told me she was a film star.
Проте ми можемо вживати ‘tell’ без вказування на особу у словосполученнях tell the truth / a lie/ a joke/ a story:
- You should never tell a lie. А не: …
saya lie. - Come on Kevin. You’re good at telling jokes.
‘Say’ не вимагає прямого додатка у вигляді особи: say + something. Наприклад:
- She said she was a film star.
Втім, якщо вказується особа, використовуємо прийменник ‘to’:
- She said to me that she was a film star.
‘Like’ чи ‘as’?
Часто на іспиті B2 First (FCE) потрібно когось або щось описати, порівняти, дати приклади. Плутанина у використанні ‘like’ та ‘as’ виникає через недостатнє розуміння ролі цих слів.
Запам’ятайте, що ‘like’ переважно вживається, якщо:
- ми просимо когось або щось описати, або надати інформацію про когось або щось: ‘What’s she like?’ ‘She’s very kind and patient.’
- нам потрібно сказати, що щось подібне до чогось, або таке ж саме: She looks like Marilyn Monroe.
- наводимо приклад: Some names, like Pat or Alex, can be used for boys and girls.
Коли слід вживати ‘as’? Все дуже просто:
- коли ми щось порівнюємо: He is as tall as his brother.
- коли розповідаємо про роль чи роботу: She works as a web designer. (She is a web designer.
- дуже часто ‘as’ можна замінити ‘the way’:
No one makes chocolate cake the way my mother does.
No one makes chocolate cake as my mother does.
‘Hope’ чи ‘wish’?
Обидва слова використовуються аби сказати, як би ми хотіли, щоб все було. Проте вживати їх слід по-різному:
I hope you enjoyed your stay with us.
I wish you enjoyed your stay with us.
Якщо у своєму листі ви напишете останнє, то насправді ваш друг чи подруга не зможуть до вас приїхати, на відміну від першого речення. Річ у тому, що:
- ‘hope’ вживається тоді, коли ми розповідаємо про речі, які ймовірно відбудуться:
I hope we can see you soon. - ‘wish + past tense’ розповідають про щось неможливе або таке, що скоріше за все не відбудеться:
I wish we could come to London again (but we can’t come). - ‘wish +past perfect’ вживаємо тоді, коли шкодуємо про те, що сталося в минулому:
I wish I had seen the job advert (but I didn’t see the advert). - ‘wish + sb +would’, коли нас дратує чиясь поведінка чи дії, і ми хотіли б це змінити:
I wish you would let me know what you’re thinking! (but you don’t let me know).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Англійські новорічні вирази для рівнів B2 – C2
‘Very’, ‘too’ чи ‘enough’?
‘Very’ означає “дуже” чи “надзвичайно” та зазвичай вживається перед прикметниками і прислівниками:
- I was very surprised to hear that Harry is getting married.
Втім ми не вживаємо ‘very’ перед сильними прикметниками (very + прикметник), такими як ‘astonished’, ‘awful’, ‘enormous’, тощо:
- I was astonished to hear that Harry is getting married.
Зазвичай зі strong adjectives вживаються слова ‘really’, ‘completely’ або ‘absolutely’.
‘Too’ значить “більш, ніж достатньо” і також зазвичай вживається перед прикметниками і прислівниками:
The shoes are too big!
Часто використовується вираз ‘too … to do something’. Наприклад:
John was too tired to come along with us to the party. (he didn’t come)
Tonia was very tired but she came to the party.
‘Enough’ означає “достатньо” та вживається перед іменником, але після прикметника. Наприклад:
I can’t get in the car, there’s not enough room.
That suitcase is not big enough for everything I’m taking.
Якщо у вас залишилися питання про Кембриджські іспити, читайте наші відповіді на найпоширеніші запитання. Також нагадуємо, що ви можете готуватися до іспитів FCE та CAE разом із нами.
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)