Як виправляти студентів правильно?

Помилки є невід’ємною частиною будь-якої діяльності людини, включно з процесом навчання іноземної мови. Це підтверджує відомий вираз Теодора Рузвельта: “Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить”.

Проте рішення, коли і як виправляти, може бути дуже складним для викладача. З одного боку, надмірне виправлення може призвести до того, що у студентів з’явиться страх говорити, аби  не помилятися.  Мета цього невпинного виправляння, дійсно, іноді  чудова: добитися від студентів бездоганного володіння мовою під час певних етапів засвоєння навчального матеріалу. Але як почуває себе студент, коли його виправляють перед цілою групою? “Я – нікчема, краще взагалі мовчати, аніж зробити помилку і бути виправленим”. Крім того, студенти можуть взагалі втратити мотивацію до навчання.

З іншого боку, повна відсутність коригування помилок є неприйнятною ситуацією. Так, студенти себе почувають вільно під час говоріння, але вони не отримують зворотній зв’язок про якість свого висловлення та не розуміють, в якому напрямі рухатися для покращення рівня володіння мовою.

Отже, як зробити виправлення помилок ефективним і водночас ‘безболісним’?

Ми, викладачі англійської, орієнтуємося на те, коли виправляти та як виправляти.

Коли?

Момент виправляння залежить від мети вправи. Якщо на занятті відпрацьовуються нові слова або граматика, і вправа спрямована на точність вживання мовного матеріалу, викладач буде виправляти одразу. Це необхідно для того, щоб студент усвідомив, як треба правильно вживати певні слова або граматичну конструкцію. Також це потрібно для запобігання закріплення помилки в пам’яті. Але водночас викладач скоріш за все не перебиватиме студента посеред речення, а спочатку надасть можливість завершити висловлення.

Проте якщо вправа спрямована на вживання матеріалу у вільному мовленні й метою є формування вмінь мовлення, викладач занотує помилки та виправить студента після цієї вправи або наприкінці заняття. 

Відведення часу на аналіз помилок наприкінці заняття є поширеною практикою наших викладачів. На дошку виносяться різні типи помилок, не тільки граматичні, але й помилки у вимові та вживанні слів. Водночас, викладач завжди занотовує приклади гарно вживаних виразів та граматики. Це робиться для того, щоб наголосити на таких гарних прикладах і щоб студенти й надалі вживали цей матеріал.

Як?

Всім відомий метод – це виправляння з боку викладача. Але чи цей метод єдиний? Більш ефективним є створення такої ситуації, коли студент сам усвідомлює свою помилку й одразу ж виправляє її. Наприклад, для нагадування про те ж саме закінчення “-s/-es” у теперішньому часі викладач може мовчки показати картку з цим закінченням, якщо студент каже: “She go to school every day”.

Іншим способом є дружнє виправляння з боку одногрупників. Це робить їх більш свідомими учасниками процесу навчання та уважними до помилок. Це також сприятиме встановленню доброзичливої атмосфери на занятті та можливості навчитися один в одного.

Що далі? Чи є життя після виправлення помилок?

У подальшому викладач може запропонувати студентам зробити додаткові вправи для відпрацювання помилок або невеликий тест, щоб відстежити, як покращилася ситуація зі вживанням певного мовного матеріалу. Студентам, зі свого боку, бажано також відстежувати свої поширені помилки та занотовувати у зошиті помилку, напроти – правильну версію та примітку, яка пояснює помилку. Також корисно записати приклад.

Можу сказати зі свого власного професійного досвіду, що ми вкрай мало виправляємо студентів на першому занятті. Це цілком зрозуміло: нова група, хтось, можливо, вже давно не навчався, і мова трохи підзабулася. Отже, досить часто для налагодження позитивної атмосфери у групі викладач не виправляє на першому занятті взагалі. На першому занятті викладач вивчає та аналізує рівень студентів, оцінює групу для вибору ефективних стратегій викладання саме для цієї групи. Про це слід пам’ятати студентам, які через відсутність виправлення з боку викладача, судять про професійність. У зв’язку з цим я часто згадую історію колеги, якій поскаржився студент після першого заняття: “Я навмисно зробив помилку, а ви мене не виправили”.

Отже, важливо пам’ятати, що “людина вчиться на власних помилках”.  А досвідчений викладач спрямує цей процес у найкращий спосіб.