Дислексія: що потрібно знати викладачу англійської про цю особливість дітей

Якщо 20 років тому в нашій країні всіх навчали однаково, то сьогодні все частіше можна почути, коли в Україні говорять про такий діагноз як дислексія, і зокрема про те, що таких дітей потрібно якось по-іншому навчати, в тому числі й англійській мові. То що ж це насправді таке – дислексія – нездатність чи особливість дитини? Як розпізнати дитину з таким діагнозом? Чи варто докладати зусиль і яких саме, щоб навчити такого учня англійської мови? Про все це далі.

Чим особливі люди з дислексією?

Якщо коротко, то дислексія — це сукупність симптомів, пов’язаних із труднощами оволодіння мовними навичками, найперше читанням. Проте люди з дислексією мають проблеми і з іншими навичками, зокрема письмом та вимовою. При цьому рівень інтелекту таких людей — зазвичай нормальний. Коли говоримо про дислексію, не варто плутати її з вадами, емоційними порушеннями чи розумовою відсталістю. Насправді, це особливість, адже мозок таких людей просто по-іншому влаштований.

Що відбувається у мозку людини, коли у неї є дислексія? Як відомо, важливу роль у отриманні, передачі та засвоєнні інформації відіграють нейрони. Вони поєднуються між собою і утворюють своєрідні ланцюжки з нейронними зв’язкамии, по яких інформація передається від однієї частини мозку до іншої. У людини з дислексією швидкість передачі цієї інформації значно нижча за рахунок того, що відстань між нейронами дещо більша, ніж у звичайних людей. Саме тому їм необхідний додатковий час для виконання цих завдань.

Поняття дислексії виходить далеко за межі навчання та школи, адже ця особливість впливає і на інші сфери життя людини. Дислексія впливає на пам’ять, швидкість засвоєння нової інформації, тайм-менеджмент, різні організаційні проблеми. Навіть у дорослому віці людині з дислексією , яка, наприклад, хоче стати водієм, може бути важко вивчити правила, запам’ятати усі знаки. Якщо це музикант, йому важко вивчити та читати ноти, адже це проблема пов’язана саме з читанням. Проте своєчасна допомога дає шанс та те, щоб бути успішним і жити повноцінним життям. Для цього потрібна підтримка батьків та вчителів, друзів та колег, тобто людей, які оточують цю особливу людину. Деякі дислексики чудово реалізовують себе у житті, як наприклад: Леонардо да Вінчі, Людвіг ван Бетховен, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Вінстон Черчилль, Томас Едісон, Альберт Ейнштейн, Джон Леннон, Пабло Пікассо, Волт Дісней, Стів Джобс, Річард Бренсон, Стівен Спілберґ. Навіть деякі письменники зі світовими іменами мали розлади здібностей до читання — Ганс Крістіан Андерсен, Льюїс Керролл, Френсіс Скотт Фіцджеральд.

На жаль усі причини виникнення дислексії – достеменно не відомі, проте ряд досліджень показав, що серед основних є: спадковість, ускладнені пологи, внутрішньоутробна інфекція чи будь-яке інше ушкодження ЦНС. Варто знати, що дислексію можна не помітити у дитини допоки вона не починає писати чи читати. Найбільше дислексія проявляється тоді, коли дітки починають вивчати букви, складати їх у склади, а потім у слова. Саме тоді батьки, вихователі чи вчителі можуть помітити цю особливість. Тобто приблизно від 4-5 років до кінця першого класу (7-8 років). Саме в цей період батькам рекомендовано звернутися до спеціаліста за допомогою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 цікавих завдань для уроків англійської зі збереженням соціальної дистанції

Як розпізнати дислексію?

Якщо ви хочете розпізнати дислексію, краще довірити це спеціалісту. Більше того, якщо у дитини є якісь прояви, це зовсім не означає, що у майбутньому в неї буде дислексія. Проте є ряд особливостей, які можуть на неї вказувати, і на які треба звернути увагу.

Деякі діти починають пізно говорити. Наприклад, Альберт Ейнштейн, не розмовляв до трьох років. Йому важко було говорити, і до семи років він підбирав слова. У школі його поганий рівень з арифметики та великі труднощі з іноземною мовою дозволили вчителю передбачити, що з нього “нічого хорошого не вийде”.

Також діти неправильно складають слова у речення або переставляють склади у словах. Важливо, що ці помилки повторюються, навіть коли батьки виправляють їх.

Дітям важко вчити напам’ять вірші. Для дітей з дислексією — це справді проблема, адже вони дуже добре розуміють зміст вірша, можуть його переказати. Проте вивчити чітку послідовність їм дуже складно.

Діти часто забувають назви певних предметів, які вони знали раніше. Коли вони не можуть згадати назву певного предмета, то починають його описувати. Можуть забувати імена інших дітей в групі чи в класі, коли їх багато.

Помітити проблему у школі набагато простіше, адже очевидно, що дитина не можу навчитися читати: вона не може запам’ятати назви букв та скласти їх у склади. Також діти часто плутають букви, які зовні схожі між собою, ігнорують розділові знаки. А на письмі не відчувають, коли їх потрібно ставити.

Коли дитина дорослішає, дислексія нікуди не зникає. Проте її прояви стають менш яскравими. Дитина все ще робить помилки, повільно читає, хоч кількість цих помилок зменшується, якість, швидкість і техніка читання покращується. Але тим не менше, такі діти все ще відстають від своїх однолітків.

Наприклад, американський митець українського походження, Енді Уорхол, майже в кожному реченні на письмі робив химерні орфографічних помилок. Біограф Уейн Кестенбаум знайшов докази дислексії Уорхола через деякі незвичайні закономірності: “vedio” замість “video,” “polorrod” та “poliaroid” замість “Polaroid,” “tailand” замість “Thailand,” “scrpit” замість “script,” “pastic” замість “plastic,” “herion” замість “heroin,” та “Leory” замість “Leroy.” Біографи припускають, що співчутливі однокласники в коледжі допомагали йому писати. Але цих дружніх спільних зусиль було недостатньо, щоб пройти на курс “Думки та висловлювання” в Carnegie Tech, і він провалив свій перший курс.

Леонардо Да Вінчі мав іншу особливість. Він постійно замальовував свої ідеї винаходів. Здебільшого він писав свої замітки у зворотному дзеркальному відображенні:

Хоч це і незвично, така риса іноді притаманна іншим дорослими лівшам-дислексикам. Здебільшого вони навіть не усвідомлюють, що пишуть таким чином; для них це просто простіший і природніший спосіб писати.

Ще один прояв дислексії — швидка втома та головний біль, який з’являється навіть після першої години інтенсивної роботи.

Якщо батьки чи педагоги помічають такі проблеми в дитини у будь-якому віці, необхідно звернутися до спеціалістів за допомогою: логопедів, нейропсихологів, корекційних педагогів, дефектологів чи психіатрів. Вони зможуть провести спеціальні тести, які бувають для різного віку, та зможуть підтвердити чи спростувати дислексію.

Дислексія супроводжує людину все життя. Тому для того, щоб з віком навички покращилися, необхідно багато читати, слухати аудіозаписи, займатися корекційною роботою, розвивати зорову пам’ять, а найголовніше – відчувати підтримку рідних та особливо вчителів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке “rapport” та як його будувати на уроках англійської

Рекомендації викладачам англійської і не тільки

Якщо у класі є 30 учнів, то 3-4 із них можуть мати ті чи інші прояви/форми дислексії. Також не варто думати, що діти з дислексією погано навчаються в школі, оскільки недостатньо працюють або вони ліниві. Адже дуже часто саме так вчителі називають дітей, в яких насправді дислексія.

Слід враховувати і те, що станом на сьогодні програми навчання, затверджені міністерством, не пристосовані для дітей з освітніми проблемами, і тому ці діти фізично не можуть виконати завдання з учбового плану.

Поради, якими ділиться викладач нашого центру, Олена Українська, підійдуть не лише дітям з дислексією і не лише на уроках англійської мови.

• Не починайте опитування з дітей з освітніми потребами. Наприклад, дуже часто вчителі просять учнів прочитати текст вголос. Мається на увазі читання тексту для того аби потім відповісти на запитання, обговорити цей текст, виконати завдання після тексту. Таке завдання важко виконувати учням з дислексією, адже вони зосереджуються на правильній вимові (цього вимагає вчитель), і зовсім не звертають увагу на його зміст. Для того аби допомогти, не варто викликати дитину читати текст. Вчителю варто прочитати текст вголос самому, а діти при цьому мають уважно слідкувати. Після цього можна попросити прочитати когось із сильних учнів, і лише згодом, якщо є така потреба, дитину з дислексією.

• Не використовуйте диктанти як спосіб перевірити навички письма. Диктанти – чи не найулюбленіший спосіб перевірити чи учні вивчили слова у багатьох із нас. Справа в тому, що будь-якій людині важко писати англійські слова правильно через особливість цієї мови. Написання диктантів також провокує стрес. Якщо ви все ж бажаєте виконати диктант, то для дитини з дислексією варто підготувати слова, де вже є певні букви. Тоді дитині потрібно буде заповнити ці пропуски. Або ж виконайте завдання, де у слові є всі літери, але написані в неправильній послідовності. Тоді дитині потрібно буде написати слово з літерами в правильному порядку.
• Не використовуйте списування з дошки. Коли дитина списує з дошки, вона зосереджена на тому, щоб усе правильно переписати в зошит. У цей час вона абсолютно не чує, що говорить вчитель. Для таких дітей необхідно підготувати окремий аркуш з матеріалом, який буде на дошці. Тоді вона матиме змогу уважно слухати, що каже вчитель.
• Використовуйте усне опитування. Дитина відповідає, при цьому вона може робити деякі граматичні помилки. Зазвичай це не впливає на розуміння того, що вона говорить.
• Переказ тексту. Для того, щоб дитина змогла вивчити текст чи його переказати, варто його спростити. Для початку, розбийте текст на декілька частин, замініть важкі слова на легші. Також можна приготувати невеликий план і дозволити дитині у нього підглядати.
• Gap-fills. Таке завдання не викликає труднощів, проте вимагає правильного написання слів. Якщо учень знає як це зробити, йому просто необхідно дати більше часу. Для того, щоб полегшити завдання, приготуйте для цієї дитини варіанти відповідей. Тоді дитина їх прочитає та зможе вибрати правильну.
• Написання конспектів. У старших класах учні часто пишуть конспекти за вчителем. Допоможіть дитині з дислексією, завчасно підготувавши матеріал, який вона зможе вклеїти собі у зошит, і тоді вона зможе слідкувати за вами на уроці.
• Давайте дітям з дислексією додатковий час на виконання будь-якого завдання.
• Текст завдання та усні інструкції мають бути максимально короткими та зрозумілими. Якщо ви не впевнені чи дитина зрозуміла завдання, попросіть повторити що потрібно робити.
• Якщо учні працюють в групах чи парах, дайте можливість цій дитині самостійно обирати собі завдання, а також подбайте, що у парі чи в групі був хтось із друзів чи позитивно налаштованих однокласників.
• Використовуйте мультисенсорний підхід. Якщо коротко, то під час навчання потрібно залучати всі органи чуття. Це сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. 

Для того щоб оволодіти методикою викладання англійської мови дітям та підліткам, а також краще розуміти їх  потреби, вдосконалити власну викладацьку практику, викладачі англійської можуть взяти участь у програмі Grade Teacher, яку вже схвалено МОН України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах як частина обов’язкового підвищення кваліфікації. В рамках цієї програми викладач може підготуватися до міжнародного іспиту для викладачів англійської TKT та пройти курси з отриманням міжнародного сертифікату CELT-P та CELT-S.